«Його готовності наражати себе на небезпеку не дивувалися, знаючи його честолюбність, та всіх вражала його здатність витримувати незгоди, які, на перший погляд, перевищували його тілесні сили, бо він був слабкої статури, з білою й ніжною шкірою, страждав від головного болю… Проте він не посилався на слабке здоров’я, щоб вести розніжене життя. Навпаки, військова служба правила йому за ліки від слабосилості. Він прагнув частими походами, простим харчуванням, постійним перебуванням під відкритим небом і різними перешкодами подолати свою кволість і загартувати тіло.
Розповідають, що коли Цезар перейшов Альпи і їхав через якесь нужденне містечко з нечисленним населенням, друзі, сміючись, жартома запитали: «Невже й тут мають місце змагання за посади, суперництво за перше місце і чвари серед знаті?». На це Цезар цілком поважно відповів: «Щодо мене, то я волів би бути тут першим, ніж у Римі другим». Іншим разом, уже в Іспанії, читаючи на дозвіллі якусь книжку про Александра Великого, Цезар надовго поринув у глибоку задуму, потім навіть пустив сльозу. Здивовані друзі запитали його про причину цього. Тоді він відповів їм: «Невже вам не здається, що немає в мене підстави для смутку, якщо Александр у моєму віці правив стількома народами, а я досі не здійснив жодного славетного подвигу?» (Плутарх).
Реформа 1861 отменила крепостное право. + Появились свободные рабочие руки. + Появилась возможность развивать промышленность + Появились возможность установки рыночной экономики.
- Страна была не готова к реформе. Крестьяне толком не знали как использовать дарованную свободу. - Не произошло никакого рывка в промышленности, т. к. крестьяне оставались во временнообязанном состоянии (продолжали работать безвозмездно на помещика, до выполнения выкупной сделки) . - По-прежнему не хватало рабочих рук, т. к. даже после выхода из временнообязанного состояния крестьяне нанимались к тем же помещикам, что через 40 лет дало о себе знать в виде глобальной проблемы.
В целом, реформа 1861, а также ряд последующих реформ (Судебная, Военная и т. д. ) оказали огромное влияние на развитие страны. Они дали возможность на приближение страны к уровню ведущих стран мира (например, в промышленности).
Напишу коротенечко. в 5 веке на очень большой территории (чтоб представить ее масштаб я напишу примерные границы. (от монголии до черного моря.) тогдашние тюркские народы. образовали свое государство, и носило оно название это государство тюркский каганат. Это прежде всего кочевые племена, у которых не было оседлого образа жизни. Они постоянно перемещались и жили за счет воин и набегов. Они умели с детства держать лук, и ездить в седле. И из-за этого Татаро-монгольское иго и было у нас 300л плтому что этикочевые племена жили набегами, и награбленным из разоренных деревень и сел и весей. Но это будет позже в истории нашей страны, а на указанный период это как я и говорил выше воины-кочевникки. Они первыми во всей центральной азиии освоили грозное и мощьное оружие саблю. потому что сабля и конь это освновные орудия их жизни. У Кочевники как я уже говорил жили войной, набегами. грабежами. Довольно просто вспомнить много случаев когда татары или монголы а чаще всего объединенное войско совершали набеги. Вспомните осаду рязани ханом батыем в 1237 году. Ну стоит наверное кратко рассказать чуть дальше в 7 веке Создается хазария. а если верней то хазарское государство. Теперь несколько слов о религии. В хазарском государстве были разные религии. Сами же хазары очень долгое время были язычниками. В 8 веке Верхушка хазар дабы прийти к какой то одной религии приняла иудаизм. Так же в 7 веке было образованно государство булгария, которая, тоже занимало не малую территорию (от кубани до днепра) в 7 веке между булгарами и хазарами шли очень сильные войны. В итоге потерпев поражение от хазар, часть булгар ушла на дунай. На балканском полуострове возникло уже славянское государство болгария. Вторая же часть булгар ушла на волгу и каму, подчинив там себе местные фино-угорские племена. В 9 веке была образована волжская булгария.
«Його готовності наражати себе на небезпеку не дивувалися, знаючи його честолюбність, та всіх вражала його здатність витримувати незгоди, які, на перший погляд, перевищували його тілесні сили, бо він був слабкої статури, з білою й ніжною шкірою, страждав від головного болю… Проте він не посилався на слабке здоров’я, щоб вести розніжене життя. Навпаки, військова служба правила йому за ліки від слабосилості. Він прагнув частими походами, простим харчуванням, постійним перебуванням під відкритим небом і різними перешкодами подолати свою кволість і загартувати тіло.
Розповідають, що коли Цезар перейшов Альпи і їхав через якесь нужденне містечко з нечисленним населенням, друзі, сміючись, жартома запитали: «Невже й тут мають місце змагання за посади, суперництво за перше місце і чвари серед знаті?». На це Цезар цілком поважно відповів: «Щодо мене, то я волів би бути тут першим, ніж у Римі другим». Іншим разом, уже в Іспанії, читаючи на дозвіллі якусь книжку про Александра Великого, Цезар надовго поринув у глибоку задуму, потім навіть пустив сльозу. Здивовані друзі запитали його про причину цього. Тоді він відповів їм: «Невже вам не здається, що немає в мене підстави для смутку, якщо Александр у моєму віці правив стількома народами, а я досі не здійснив жодного славетного подвигу?» (Плутарх).
Объяснение: