Відповідь:
Марс - Бог війни, прадавнє божество Італії і Риму, яке входило в тріаду Богів, що спочатку очолювали римський пантеон, - Юпітер, Марс і Квірин. У давнину він вважався Богом родючості і рослинності, але поступово набув войовничого характеру. Марс супроводжував воїнів, що йдуть на війну, приймав жертовні дари перед битвою і з’являвся на полі битви у супроводі Богині війни Беллони. Символом Марса був спис, що зберігався в царському палаці, - регин. У палаці зберігались і дванадцять щитів, один з яких, за переказами, впав з піднебесся як свідчення непереможності римлян, а останні були майстерними копіями, покликаними збити з пантелику викрадачів.
Полководець, вирушаючи на війну, волав до Марсу, приводячи до руху в палаці щити і спис. Після закінчення військових дій Богові війни приносили в жертву коня з тієї квадриги, що перемогла на перегонах. Великою популярністю користувався Марс в період Республіки: його зображення чеканилось на монетах. Бога нагороджували епітетами «переможець», «розширює імперію», «умиротворитель». У західних римських провінціях із образом Марса пов’язували головних Богів територіальних і племінних общин. Саме тому деякі дослідники вважали, що ранні римські уявлення про Марса як про верховне божество продовжували жити в народних відданнях. Богу війни Марсу в старогрецькій міфології відповідає Бог Арес. Відмінність від грецького Ареса у тому, що Марс почитався в Римі вище за інших Богів. Можливо це тому, що по легенді, його сини Рем і Ромул заснували це місто. Вважалось, що Марс був наділений трьома життями
Алихан Бокейханов(1866-1937) — казахский общественный деятель, преподаватель, журналист, этнограф. Один из лидеров партии «Алаш», комиссар Временного правительства по Казахстану (1917). Председатель (премьер-министр) Алашской автономии с 1917 по 1920 годы. Алихан Букейханов считается первым премьер-министром Казахстана.Принадлежал к потомкам казахских «чингизидов» торе. Окончил Омское техническое училище, затем экономический факультет Петербургского лесного института. Занимался статистикой. Сотрудничал с газетой «Семипалатинские областные ведомости»[1]
Относил себя к «западническому направлению» общественного движения казахской интеллигенции, которая «видит будущее киргизской степи в сознательном претворении западной культуры — в самом широком смысле этого слова» и «возьмёт за образец… в частности, Партию Народной Свободы» («Киргизы», в книге: Формы национального движения в современных государствах, СПб., 1910, с. 599). В то же время он активно боролся против русской колонизации Киргизской степи.