Гай Юлій Цезар народився 13 липня 100 року до н. е. Це відомий політичний і державний діяч, видатний полководець і письменник. Діяльність цієї видатної особистості докорінно змінила політичний і культурний вигляд Європи і Середземнор’я того часу та залишила найвизначніший слід у житті багатьох наступних поколінь європейців..
Прийшов, побачив, переміг – ця фраза стала символом життєвого кредо найвидатнішою людини стародавнього риму, яка залишила настільки важливий слід у історії, що зараз видно, яку роль відіграла діяльність Гая Юлія Цезаря у формуванні Європи того часу та протягом багатьох наступних століть. Видатні якості Цезаря згодом привели його до одноосібної безмежної влади в Римській імпаріі, нажаль, саме вони і стали причиною загибелі цього видатного державного діяча. Він і насправді, усе своє життя приходив, бачив і перемагав, він завжди різнився в швидкості прийняття своїх рішень. Не випадково після перемог великого Цезаря воїни його армії високо підіймали прапори з цим красномовним девізом володаря Риму, якого по праву можна назвати однією з найвидатніших історичних осіб.
Гай Юлій Цезар як талановитий полководець відрізнявся не тільки рішучістю в своїх діях, а й обережністю. Він відрізнявся надзвичайною витривалістю, в поході завжди був попереду свого війська. Його воїни бачили свого полководця і спеку, і в холод, і в дощ і в сніг лише з непокритою головою. Цезар вмів настроїти своє військо на перемогу короткими і вдало побудованими речами. Він знав особисто усіх своїх сотників і кращих солдатів, та користувався серед них надзвичайним авторитетом та популярністю. Саме завдяки цим рисам Гай Юлій Цезар зміг досягти своєї мети, став справжнім володарем миру. А ось його прагнення до безмежної влади та намагання підкорити увесь світ стали перешкодою до виконання самих заповітних його мрій.
Мова йде про Конотопську битву, яка була описана в багатьох історичних джерелах. Цей витяг із Листа гетьмана Івана Виговського до коронного обозного Анджея Потоцького. Він був написаний 11 липня 1659 року. Знайдений лист був лише у 80-х роках 20 століття.
Важливість даного історичного джерела полягає в наступних моментах:
1) Ми ще більше поповнюємо наші знання про роздуми та діяльність гетьмана Івана Виговського, адже цей лист був знайдений відносно недавно;
2) Також важливо відзначити, що про таку значущу подію, як Конотопська битва, пише, фактично, очевидець і сучасних цих історичних подій. Мало того, що сам глава держави про це пише, показує на важливість цієї події, але й претендує на об’єктивність та безпристрасність (на скільки це є можливим);
3) Попри те, що Іван Виговський не володів, в повній мірі, всією інформацією про перебіг подій у Конотопській битві, він описує хід, та дає власні свідчення щодо неї.
Битва, що відбулася під Конотопом наприкінці червня 1659 р., була продовженням московсько-козацької війни, яка розпочалася восени 1658 р., незабаром після підписання Гадяцької унії. Козацькі та татарські загони захопили значну частину московської армії, що призвело до величезних російських втрат. Безпрецедентна поразка раніше непереможних сил викликала паніку в Росії, але спроможність москвичів перетворити поразку в політичну перемогу досягла успіху, і почалася братовбивча боротьба в Україні, відома як "Руїна", яка залишила більшість козацьких земель на Правобережжі Росії.