1.Кульминацией конституционного кризиса стало вооружённое кровопролитное столкновение 3—4 октября 1993 года в центре Москвы и возле телецентра Останкино и последующий штурм войсками, верными Ельцину, Дома Советов России, что, в совокупности, привело к многочисленным жертвам, в том числе и среди мирного населения.
2.Избежать кризиса было нельзя. Он подготавливался очень долго, почти три десятилетия. Однако можно было смягчить его действие. Это возможно и сейчас. Для этого необходимо, наряду со стихийно принимаемыми протекционистскими мерами обеспечить поддержку потребления и принять меры по технологическому перевооружению индустрии. Требуется смена приоритета внешнего сбыта содействием развитию внутреннего рынка. Необходимо возвращение к поддержке науки (фундаментальной, прежде всего) и социальной системы. Для успеха такой политики необходимо также интеграционное расширение национальных рынков.
Объяснение:
Франція це одна з країн, що утворилися внаслідок поділу імперії Карла Великого ще в період раннього середньовіччя. У XVI ст. це була вже велика централізована держава Західної Європи з населенням близько 15 млн осіб. За рівнем розвитку вона значно випереджала тодішню Іспанію, але поступалася Англії та Нідерландам.
Саме в XVI ст. у Франції виникли елементи капіталістичного виробництва, зокрема мануфактури. Найуспішніше розвивалося виробництво сукна, полотна і шовку. У військовій промисловості насамперед виокремлювалося виготовлення гармат. Особливої слави зажили паризькі парфуми і ювелірні вироби.
Марсель був одним із найважливіших європейських портів. Підвищувалося значення інших портових міст: Бордо, Ла-Рошеля, Гавра, Нанта тощо. Міжнародне значення мав і Ліон - "місто шовку", великий ярмарковий центр.
У сільському господарстві зберігалися феодальні порядки. Селянська праця була не дуже продуктивною, а врожайність низькою, феодальні повинності постійно зростали.
Найбільшої могутності Франція досягла за правління Франциска І (1515-1547). Уся влада в країні належала королю, який відмовився від скликання Генеральних штатів (своєрідного французького парламенту, вперше скликаного 1302 р.). Він остаточно підпорядкував католицьку церкву, домовившись з Папою Римським про право короля призначати на посади всіх французьких єпископів.