Авраам Линкольн (1809 г. 12 февраля-1865 г. 14 апреля)-выдающийся американский государственный деятель, 16-й президент США (1861-1865 г.). Он родился в семье фермера, в штате Кентукки. Работал лесорубом, сплавщиков леса на реке Миссисипи , позже почтовым служащим. В 1836 г. сдал экзамен на адвоката и начал заниматься юридической практикой. В 1847 был избран в конгресс США, а в 1960 г. как кандитат от республикой партии был избран президентом США. Он лично направлял военный действия, которые привели к победе на Конфедерацией во время Гражданской войны 1861-1865 г. Его президентская деятельность привела к усилению исполнителей власти и отмене рабства на территории США. В 14 апреля 1865 г. Линкольн был убит в театре сторонником рабовладения-актёром Д.Бутом.
Вывод: Я считаю что Авраам Линкольн внёс большой вклад развитие Соединённых Штатов Америки. Хоть правил 4 года. Так как он отменил рабство, и одержал великую победу над Конференцией. В честь него назван парк в городе Чикаго, в штате Иллинойс.
В кінці XVIII і початку XIX ст. зароджується грізне для капіталізму революційний рух пролетаріату, яка посилюється у міру зубожіння народних мас, зростання експлуатації, безробіття та інших соціальних лих. Це рух, спочатку виливалися у формі стихійних виступів, надалі набувало все більш організований і свідомий характер. Робочий клас зажадав законодавчого скорочення робочого дня, забезпечення щоденного і щотижневого відпочинку, підвищення заробітної плати, заборони дитячої праці, охорони праці жінок і підлітків. Пізніше було висунуто вимогу страхування за рахунок підприємців на випадок безробіття, хвороби, інвалідності, каліцтва, старості.
Під тиском революційного робочого руху буржуазна держава була змушена зайнятися питаннями соціального законодавства, встати на шлях часткової регламентації умов праці, розраховуючи запобігти цими заходами подальший розвиток революційного руху. Час від часу в різних країнах видавалися окремі постанови, які обмежували тривалість робочого дня жінок і дітей, визнавали в тих чи інших межах право страйків і робочих коаліцій.
Об'єднання робітників для захисту своїх економічних інтересів (спершу тимчасове, а згодом постійне) призвело до виникнення колективного договору як форми регулювання умов праці.
Капіталісти вороже поставилися до ідеї колективних договорів, вбачаючи в них замах на "волю" договору. Система колективних договорів отримала практичне розвиток після довгої і завзятої боротьби робочого класу. Буржуазне законодавство і судова практика аж до кінця першої світової війни, за рідкісними винятками, не визнавали юридичної сили колективного договору, незважаючи на його фактичне поширення наприкінці XIX і особливо на початку XX ст. Внаслідок цього домагання робітників, засновані на умовах колективного договору, не забезпечувалися судової захистом.
Объяснение: