Розвиток промисловості 1698-1725 Цілі
Ціль Формування сильної промисловості, забезпечення її незалежності від експортних поставок металу і озброєння.
Наслідки Поява потужної промислової бази поблизу Петербурга і на Уралі (безперебійно діяли 65 заводів із 71); розвиток текстильної промисловості (у Москві, Ярославлі, Казані і в Україні); розширення суднобудування, фаянсового справи та виробництва паперу.
Берг-привілей 1719
Ціль Був дозволений самостійний пошук корисних копалин і закладка заводів на місцях вироблення.
Підсумок З появою додаткового стимулу для розвитку важкої промисловості на Уралі, стали відкриватися незалежні від імперії заводи і мануфактури, зміцнюють роль держави в світі
Указ про посессионных селян 1721 ціль Дозвіл «прикріплювати» селян до заводів наслідок Дозвіл «прикріплювати» селян до заводів
Указ про створення ремісничих цехів 1722
ціль Стимулювання розвитку ремесла і внутрішньої торгівлі
наслідок Збільшення дрібних ремісничих виробництв у містах, які забезпечували внутрішні потреби держави
Освоєння нових сільськогосподарських територій 1698-1725
ціль Розорювання земель на півдні Росії, у Поволжі й Сибіру
Наслідок Розширення посівних площ
Розширення посівних площ технічних культур і розведення нових порід худоби 1698-1725
Ціль Заохочення нововведень в сільському господарстві
Наслідок Збільшення посівних площ різних культур; розведення нових, більш продуктивних, порід худоби
Укази про введення нових торговельних тарифів 1724, 1726
ЦІль Протекціоністські акти, що регулюють зовнішню торгівлю (податок з ввезення товарів у країну був вище, ніж податок з вивезення)
Наслідок Захист внутрішніх виробників від іноземних конкурентів на внутрішньому ринку та стимулювання зовнішньої торгівлі призвели до розвитку виробництва і торгівлі в імперії. Ці акти породили головні економічні успіхи царя
1.Самая известная легенда гласит, как царь Элиды Ифит, видя, что его народ устал от бесконечных войн, отправился в Дельфы, где жрица Аполлона передала ему повеление богов: устроить угодные им общегреческие атлетические празднества. После чего Ифит, спартанский законодатель Ликург и афинский законодатель и реформатор Клиосфен установили порядок проведения таких игр и заключили священный союз. Олимпию, где надлежало проводить это празднество, объявили священным местом, а любого, кто войдет в ее пределы вооруженным, – преступником.
Согласно другому мифу, сын Зевса Геракл привез в Олимпию священную оливковую ветвь и учредил игры атлетов в ознаменование победы Зевса над его свирепым отцом Кроном.
2.Известно также предание, что Геракл, организовав Олимпийские игры, увековечил память о Пелопе (Пелопсе) , победившем в гонке на колесницах жестокого царя Эномая. А имя Пелопа дали области Пелопоннес, где находилась «столица» античных Олимпийских игр.