На неосяжних просторах імперії Александра виниклії міста, що забудовою, архітектурою та управлінням нагадували грецькі поліси. Зі Сходу прийшло поклоніння царям. У військовій сфері греки запозичили використання бойових слонів. У еллінів стали популярними Шива, Кібела, яких шанували на Сході. У свою чергу греки на Схід принесли своїх богів (Зевса, Афіну, Діоніса, Ніку). Під впливом греків східні митці копіювали еллінські зразки в архітектурі, скульптурі та живопису. Тепер коринфські й іонічні колони будували від Греції до Індії. Спільною для народів елліністичного світу була також мова, яка виникла на основі афінського діалекту.
Древнерусская (российская) культура не является чисто славянской. Она зарождалась как общность, образуемая из соединения трех хозяйственно-технологических регионов — земледельческого, скотоводческого, промыслового. Центральное место в культуре этого периода занималаязыческая религия. Язычество — это религиозная форма освоения человеком мира. Религиозные взгляды древних славян отражали мировоззрение наших предков. Они развивались, усложнялись, не отличаясь значительно от аналогичного развития религий других народов.
Население Руси было под мощным влиянием разнонаправленных цивилизационных факторов, прежде всего христианского и мусульманского.
Следующий виток развития культуры связан с крещением Руси. Русь времен Владимира стала государством, переросла языческие верования, была окружена народами, имеющими свою письменность, развитые религии. Она стремилась войти в этот мир. Христианство, заимствованное от греков, и в то же время не отмежеванное полностью от Запада, в конечном счете оказалось ни Византийским, ни Западным, а русским. Русское православиеориентировало человека на духовные преобразования, стимулировало стремление к самосовершенствованию, приближению к христианским идеалам. Это развитию такого феномена, как духовность. В течение длительного времени, до XIX века христианство останется доминантой культуры. Оно будет определять стиль, манеры, образ мыслей и чувств взяло на себя и церковные задачи. С периода Московского царства нарастает культурное отставание от Западной Европы.
Останнім великим боєм між північноамериканськими індіанцями і нащадками перших європейських поселенців вважається битва з показовою назвою «Бійня на струмку Вундед-Ні». Ця битва, що трапилося в грудні 1890 року, були завершило низку так званих Індіанських воєн, що розтягнулися на три століття. Племена індіанців були підкорені, термін «резервація» твердо зміцнився в словниках американської і канадської лексики.
Анітрохи не виправдовуючи жорстокість європейських поселенців і їхніх нащадків, потрібно зауважити, що індіанці Північної Америки теж не були добродушними хлюпик. На континенті ще й духу білої людини не було, а племена індіанців вже щосили наносили один одному візити з томагавками війни напереваги. Сучасний історик розповідає про досить примітному звичаї, побутували у племені черноногих. При народженні сина батько просив у сонця дати хлопчикові силу, хоробрість і «нехай він краще загине в битві, ніж від старості і хвороби!».