Натуральна форма виробництва має такі основні риси
Замкненість означає, що для цієї системи господарювання панівними економічними відносинами є ті, що діють всередині певної спільності. Остання як суб'єкт господарської діяльності не вступає в економічні відносини іншими суб'єктами, оскільки її завданням є самозабезпечення. Суспільство при цьому складається з маси відокремлених господарств (сімей, общин, помість, господарських регіонів).
Кожне господарство спирається на власні виробничі ресурси і забезпечує себе усім необхідним. У такому господарстві виконуються усі роботи - від добування сировини до виготовлення готової продукції та її споживання.
Якщо тенденція до натуралізації здійснюється на рівні країни, то це призводить до автаркії - політики господарського відокремлення, самозабезпечення країни, її ізольованості від світового ринку, що не дає можливості реалізувати переваги міжнародного поділу праці, зовнішньоекономічних зв'язків. Така політика є реакційною, оскільки в кінцевому підсумку уповільнює розвиток економіки, знижує рівень життя населення.
Універсалізація праці. Діяльність господарюючого суб'єкта при натуральній формі виробництва спрямована на задоволення власних потреб. Домінуючою при цьому є ручна праця - кожний працівник усі основні роботи виконує за до найпростіших знарядь праці (мотики, заступу, сокири тощо). Щоправда, всередині натурального господарства праця поділяється між окремими людьми та їх групами.
Прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням. Подібні зв'язки руху вироблюваного продукту за такою схемою: виробництво - розподіл - споживання. Прямі натуральні зв'язки призводять до безпосереднього використання вироблюваного продукту самими виробниками, що і є визначальною, генетичною рисою натурального господарства.
Ця форма виробництва існує в умовах відсутності суспільного поділу праці, низького розвитку продуктивних сил і є не тільки примітивною, а й малопродуктивною. Проте натуральне виробництво було переважною формою господарювання аж до капіталістичної епохи. У країнах, що розвиваються, до середини XX ст. в натуральному і напівнатуральному виробництві було зайнято понад 50 відсотків населення. І сьогодні певною мірою елементи натурального господарства мають місце в різних країнах, у тому числі в нашій (наприклад, виробництво на садово-городніх ділянках).
Товарне виробництво
Товарне господарство - це тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб'єктами для суспільних потреб, що визначаються ринком.
При товарному виробництві організація економіки повністю залежить від ринку, який вирішує, що виробляти, як виробляти і для кого виробляти. Це означає, що товарне виробництво є ринковим виробництвом.
Товарні відносини формуються на основі об'єктивних процесів розвитку виробництва, його матеріально-речових і особистих чинників.
Умовами виникнення товарного виробництва є такі:
суспільний поділ праці та спеціалізація виробництва, які призводять до спеціалізації виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. Це робить можливим і необхідним обмін між виробниками, що спеціалізуються на певному виробництві;
обмеженість сукупних виробничих ресурсів і матеріальних благ, що споживаються (їхня відносна рідкість).
Общественное устройство саков
Когда люди начали использовать железо в производстве, начался рост и накопление излишек в обществе, что в свою очередь привело к усилению общественного и имущественного неравенства.
Сакское общество жило в период распада первобытного строя и формирования военной демократии: члены племени на собрании выбирали вождей.
У вождей были важные функции в обществе: осуществляли руководящие полномочия; решали споры между родами и племенами; регулировали отношения внутри рода; регулировал вопросы землепользования и кочевок; следили за обеспеченностью людей продуктами и оружием. Государственные дела решались на народном собрании.
Народное собрание - это собрание всех взрослых мужчин и женщин племени, которые имели влияние на вождей. На народном собрании выбирали вождя.
Сакские вожди обладали большой властью: решали вопросы войны и мира, заключали союзы, отправляли послов, возглавляли войска.
Титул верховного правителя сакского племенного союза: царь.
В сакском обществе цари избирались из сословия воинов.
Сакский правитель считался избранником бога, т.е. являлся посредником между землей и небом, центром мира. От него зависит процветание его подданных.
Старейшина рода возглавлял перекочевку на новое место.
Сакское общество в основном состояло из трех групп - воинов, жрецов, скотоводов и земледельцев.
"Войны" - на индоиранском назывались«ратайши»(«колесничие»)
одежда: красная и желто- красная.
"Жрецы "- отличительные атрибуты - жертвенные чаши и особые головные уборы , одежда: Носили белая.
"Скотоводы и земледельцы " - «восьминогие», так как пахали землю плугом с запряженных в них двух быков. Одежда: Носили желтую и синию.
Основную массу населения составляли садовые общинники - скотоводы. Если сакский юноша хотел жениться на девушке, он должен был сперва помериться с ней силой. Проиграв, он становился ее рабом. Нa народном собрании, где решались важные дела, связанные с жизнью племени, женщины могли участвовать на ряду с мужчинами.
В сакском обществе женщины имели право воевать наравне с мужчинами. Древнегреческий историк Ктесий писал: «Женщины саков сильны, во время войн своим мужьям, вступая вместе с ними в битву».
Источники свидетельствуют о том, что у саков женщины часто были правителями, истории наиболее известна царица Томирис (570-520 гг. д.н.э.). •
Царица Томирис управляла саками в VI в. до н. э. Женщины в сакском обществе находились в почетном положении. Общественное различие между знатью и рядовыми общинниками можно заметить по обрядам погребения:
Представителей знати хоронили в богатых высоких курганах.
Простых людей - в малых погребениях.
Древнегреческий писатель, историк Ксенофонт писал о методах воспитания молодежи у саков.
Объяснение:
Памятник деревянному рублю. Скульптура деревянного рубля была установлена рядом с фонтаном на Ново-Соборной площади 10 июня 2008 года, к открытию IV Томского карнавала. Идея создания деревянного рубля принадлежит медиа-холдингу «Рекламный дайджест». Производители – ООО «Стрит-Медиа» и компания «Дятел»