Особливості елліністичної культури. Процес культурного розвитку в період еллінізму проходив в нових умовах і мав значні особливості в порівнянні з попередніми часами. Ці нові умови створювались в розширеній окуймені, в тій частині земель де жила людина елліністичної епохи. Якщо до того людина відчувала себе перш за все жителем невеликого полісу в Греції абл сільської общини на Передньому Сході, то в епоху еллінізму посилилось переміщення і змішування населення. Розширення оточуючого людину світу, знайомство з новими умовами життя і місцевими, часто дуже давніми, традиціями розширювали ментальний світогляд, розвивали творчі задатки кожної людини, створювали сприятливі умови для культурної творчості. В період еллінізму гається подальший розвиток господарства, зростання суспільного і особистого багатства соціальних в і окремих людей. Елліністичні суспільства мали добрі матеріальні здібності, частина яких могла бути витрачена на фінансування культури. Змінилася і роль держави в розвитку культури. Елліністичні монархи, маючи величезні матеріальні ресурси намагалися направити процес культурної творчості в потрібне їм русло, виділяючи значні кошти на це. Особливо вони намагалися перетворити столиці і свої резиденції на важливі культурні центри. Вони за до себе видатних митців і вчених. Такі колективи були утворені в Антіохії, Пергамі, Сіракузах, Афінах та в інших містах. Але найбільший культурний потенціал був зосереджений в Александрії при царському дворі Птоломеїв. Так засновник династії Птоломеїв Сотер заснував особливу установу, присвячену дев’яти музам, і назвав її музеєм. Музей був сукупністю приміщень де жили, навчалися і працювали науковці. В кінці ІІІ ст. до н.е. Александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. папірусів, більша частина яких була зосереджена в бібліотеці Музею. На утримання музею гроші виділялися з царської казни. Завдяки підтримці царської династії Музей перетворився на щось на зразок міжнародної академії, потужний науковий та культурний центр. Елліністична культура стала синтезом грецької полісної та давньосхідної культур, в котрому переважала грецька культура. Визнаною мовою була грецька мова у формі загальногрецької мови койне, на якій спілкувались всі освчен елліністичного суспільства і на якій була написана більшість книг. Взагалі елліністична культура була закономірним продовженням і розвитком тих напрямів, жанрів та ідей, що виникли у Греції в V-IV ст. до н.е. Вплив давньосхідної культури на розвиток елліністичної культури виявив себе в основному не в загальному плані, а у внесенні до елліністичної культури ряду нових ідей і досягнень.
Касты в современной Индии тема очень интересная и неоднозначная, поэтому попытаюсь осветить этот вопрос с правовой точки зрения и начну с исторического начала применения термина "каста" в Индии.1. Сначала разберемся со словом Каста применительно к Индии. Термин касты совершенно не индийского происхождения и применяться он стал захватчиками-европейцами к сложному по структуре индийскому обществу относительно недавно, уже в 20 веке. В Индии существуют собственные системы классификации членов общества, а именно: варна и джати.Варна - в буквальном переводе "цвет", это как раз то, что называется в просторечии кастами, 4 кастам соответствует 4 варны (чатурванья): брамины, кшатрии (кшатрия), вайшья (вайшии), шудры. Об истории варн и их нормативном закреплении в законах Ману (Манусмрити) я уже писала, статью найти можно по тегу "касты".Кроме варн в индийском обществе существуют джати, то есть разделения, установленные по профессиональному признаку, они существуют как бы внутри 4 варн. Бывают джати воров, плотников, горшечников и мужчин-прачек, и священнослужителей конечно тоже. Индийские джати очень близки по смыслу к средневековым европейским цехам, в Индии джати также наследуется и переход из одной джати в другую крайне затруднен, о чем можно прочесть в индийской художественной литературе. Система джати тщательно оберегается кастовыми советами (кхап панчаятами), смешения варн является своебразным преступлением с точки зрения обычаев, и часто ведет к реальному преступлению - убийствам тех молодых людей, которые поженились или просто полюбили друг друга, не взирая на то, что принадлежат к разным джати
