.Регентство царевны Софьи 1682-1689гг. После смерти в 1682 г. Федора Алексеевича развернулась борьба различных группировок у трона за провозглашение царем 10-летнего Петра – сына Алексея Михайловича от второй жены – Н.К Нарышкиной , или 16-летнего слабого здоровьем Ивана – сына царя от первой жены – М.И. Милославской. Группировка Милославских во главе с энергичной и властолюбивой Софьей Алексеевной в итоге добилась утверждения на троне сразу двух братьев при фактическом регентстве Софьи . Ее правительством руководил фаворит царевны В.В. Голицын , европейски образованный человек.
Регентство царевны Софьи 1682-1689гг. После смерти в 1682 г. Федора Алексеевича развернулась борьба различных группировок у трона за провозглашение царем 10-летнего Петра – сына Алексея Михайловича от второй жены – Н.К Нарышкиной , или 16-летнего слабого здоровьем Ивана – сына царя от первой жены – М.И. Милославской. Группировка Милославских во главе с энергичной и властолюбивой Софьей Алексеевной в итоге добилась утверждения на троне сразу двух братьев при фактическом регентстве Софьи . Ее правительством руководил фаворит царевны В.В. Голицын , европейски образованный человек.
Объяснение:
РУСАЛКА ДНІСТРОВАЯ» — укр. фольклорно-літ. альманах, виданий «Руською трійцею» 1837 в Буді (нині у складі м. Будапешт, Угорщина). Пам’ятка доби укр. романтизму. Девізом книги стали слова Я.Коллара: «Не тоді, коли очі сумні, а коли руки діяльні, розцвітає надія». Містить укр. нар. пісні з передмовою І.Вагилевича (зокрема, про Н.Морозенка, Коновченка, О.Довбуша, про взяття козаками Варни (нині місто в Болгарії), веснянки, колядки), твори М.Шашкевича, І.Вагилевича, Я.Головацького; переклади сербських нар. пісень та уривків із «Краледворського рукопису» В.Ганки; анотований покажчик давніх рукописів бібліотеки василіанського Свято-Онуфріївського монастиря у Львові; укр. грамоту 1424 та рецензію М.Шашкевича на фольклорний збірник Й.Лозинського «Руське весілля».
У передмові («Передслів’ї») М.Шашкевич розцінив альманах як явище загальноукр. національно-культ. відродження, вітав почин Наддніпрянської України щодо розвитку нової літератури, закликав галицьких громадсько-культ. діячів її підтримати, збагачувати та розвивати. Книжка, будучи синтезованим виявом новаторських починань «Руської трійці» в різних ділянках національно-культ. життя укр. Галичини (за висловом цензорів, це — «руська співачка з-над Дністра»), стала маніфестом нац. відродження, започаткувала нову літературу на західноукр. землях. За словами І.Франка, збірка «була свого часу явищем наскрізь революційним».
Новаторський зміст книжки, возвеличування визвол. боротьби народу, поетизація нар. героїв, подвигів козацтва, ствердження етнічної і духовної спільності галичан з усім укр. народом, дух міжслов’ян. взаємності, не традиційна книжна, а жива розмовна нар. мова, не традиційний кириличний, а т. зв. гражданський шрифт спричинили її цензурну заборону і конфіскацію осн. частини (600 прим.) накладу, виданої тільки 1849. Не були конфісковані бл. 200 примірників, частина із яких поширювалася за межами Галичини. Вихід «Р.Д.» прихильно і схвально зустріли видатні національно-культ. діячі Наддніпрянської України (О.Бодянський, М.Костомаров, П.Лукашевич, М.Максимович, І.Срезневський, Т.Шевченко), представники польс., чеської, словац., сербської, хорватської громадськості.
Объяснение:
В марте 1958 года Хрущев занял пост председателя Совета министров СССР. С критикой деятельности Сталина он выступил и на Двадцать втором съезде КПСС (1961).
В СССР сохранялся тоталитарный режим — подавлялись инакомыслие, любые акции протеста (расстрел рабочей демонстрации в Новочеркасске, 1962), допускалось вмешательство в дела других государств (вооруженная интервенция в Венгрии, 1956). Авантюризм во внешней политике приводил к обострению противостояния с Западом (Берлинский кризис, 1961; Карибский кризис, 1962). Политическое прожектерство (призывы «догнать и перегнать Америку!» , обещания построить коммунизм за два десятилетия) , непоследовательность, спонтанность принятия решений, субъективизма и волюнтаризма вызывали недовольство не только масс населения и партийно-государственного аппарата. В 1964 году против Хрущева был организован заговор, на Октябрьском (1964) пленуме ЦК КПСС он был освобожден от обязанностей первого секретаря и члена президиума ЦК КПСС, затем был снят с поста председателя Совета министров СССР и отправлен на пенсию. Членом ЦК КПСС Н. С. Хрущев формально оставался до 1966 года, когда на Двадцать третьем съезде партии был избран новый состав