Владимиро - Суздальское княжество - в период феодальной раздробленности (начало XII - начало XV вв. ) на Руси - один из центров всей общерусской жизни.
В XI - XII вв. именно владимиро - суздальские князья заложили основы новой русской государственности.
В VI - VIII вв. славяне стали расселяться между Волгой и Окой. В IX - XI вв. здесь уже стояли Ростов, Суздаль, Ярославль, Владимир, Дмитров, Юрьев, Муром. Самостоятельное развитие Владимиро - Суздальской земли началось в правление младшего сына Владимира Мономаха - Юрия Долгорукого (1154 - 1157 гг.) . Он сделал своей столицей Суздаль. Благоприятное географическое положение обусловило экономическое развитие княжества, выразившиеся в появлении новых городов, среди которых была и Москва (1147 г.) . В княжестве укреплял свою собственную власть. В 1155 г. Юрий Долгорукий стал великим киевским князем. С 1157 г. владимиро-суздальским князем стал старший сын Юрия Долгорукого - Андрей Боголюбский (1157 - 1174 гг.) . За 20 лет своего княжения Андрей Боголюбский многое сделал для укрепления княжеской власти. Укреплял свою власть, распространял свою власть на другие земли, украшал, возвышал свое княжество, пытался превратить свое княжество в религиозный центр Руси. Посылал войска и на Новгород, и на Киев, и на Волжскую Булгарию. Крутые и решительные действия князя вызвали недовольство бояр. В результате в его окружении возник заговор, и в 1174 г. князь был убит. После его смерти на престоле оказался его младший брат Всеволод Большое Гнездо (1176 - 1212 гг.) . Его правление - период наивысшего могущества Владимиро-Суздальского княжества. После его смерти княжество стало распадаться на более мелкие.
Гесперійський імператор Юлій Майоріан (457—461) зробив останню спробу зміцнити державу. Він намагався впорядкувати збирання податків, покращити життя середніх землевласників, відновити покинуті міста. Щоб полегшити фінансові справи в провінціях, Майоріан намагався скасувати їхні борги. За його правління дещо зміцнилося становище римлян у Галлії та Іспанії. Міць імперії почала відроджуватися. Однак у цьому не була зацікавлена ані римська знать, ані варварські королі, яким заважала сильна влада. Майоріана було вбито, разом з ним була втрачена остання надія римлян на відновлення імперії. Почалася низка швидких змін імператорів на троні, влада яких поступово втрачала навіть зовнішні ознаки. Імператори стали цілком залежними від волі варварських вождів, яким довіряли командування імператорською вартою.
4 вересня 476 року германський вождь, командир гвардії Одоакр, усунув від влади 16-річного імператора Ромула Августула, відіславши його до свого маєтку. Іронія долі полягала в тому, що останній гесперійський імператор мав ім'я колишнього засновника міста Рима й першого царя Римської держави — Ромула. Корону та пурпурну мантію імператора відправили до Константинополя на знак визнання єдиним володарем з титулом імператора східного володаря Зенона. В Італії було утворено власне королівство — держава Одоакра. Цією подією історики традиційно завершають найдовший відрізок історії людства — історія стародавнього світу.
Суть учения в развитии духовного бытия, при этом физиология остается в стороне.
Объяснение:
В своих учениях Конфуций затрагивает главную проблему – воспитание и взаимоотношение между людьми.
Кратко об основных принципах конфуцианского учения...
Основополагающими принципами философии Конфуция являются: любовь к ближнему, гуманизм и благородное мышление, держащиеся на внутренней и внешней культуре человека.