ответ: Ярослав Володимирович (роки правління 1015-1054) – видатний державний діяч, Великий князь Київської Русі та відомий воєначальник.
Завдяки багатьом реформам та досягненням, які мали колосальний вплив на розвиток Русі, отримав прізвисько Ярослав Мудрий.
Народився майбутній князь у 978 або у 979 році. Його мамою була княгиня Рогніда – дочка правителів Полоцька, який завоював його батько – майбутній хреститель Русі князь Володимир Великий. Перший політичний досвід Ярослав почав отримувати дуже рано. У десятирічному віці Володимир призначив його керівником Суздальської землі. У 1010 році батько поставив його правити Новгородом – основним торговим і військовим центром північної частини Київської Русі. Такий крок свідчив про те, що Володимир побачив у молодого сина риси жорсткого, але справедливого правителя.
Объяснение: На Новгородському престолі Ярослав втримувався спокійно, незважаючи на войовничий та волелюбний характер жителів міста і сусідніх племен. У 1014 році князь не захотів віддавати данину у розмірі 2 000 гривень до Києва. За це батько наступного літа хотів піти на нього війною, але несподівано помер.
Дізнавшись про смерть батька, Ярослав вирішив взяти київський престол для себе. У листопаді 1015 дружина правителя Новгорода зустрілась з військом київського князя Ярополка неподалік міста Любеч і перемогла його. Ярослав ввійшов у столицю Русі, але менше ніж через рік мусив звідти втікати – Ярополк підійшов до города з армією свого тестя – короля Польщі Болеслава Хороброго. Отримавши підтримку в Новгороді, Ярослав розбив брата на території нинішньої Київської області і отримав владу майже над усією Руссю, за виключенням Тмутаракані, де правив його брат Мстислав. Князь зменшив вплив варягів на справи Русі. Він почав брати людей на керівні посади з полян та інших племен, що населяли державу. У 1023 році брат Ярослава Мстислав пішов походом на Київ і навіть розбив військо брата, але княжити не захотів. У 1026 родичі домовилися і поділили Русь на 2 частини. Чернігівщина та землі по лівому березі Дніпра відійшли Тмутараканському князю. Остаточне об’єднання Русі відбулося тільки після його смерті у 1036 році.
Основна заслуга Ярослава у внутрішній політиці – написання «Правди Ярослава» – першого збірника законів, який діяв на території Київської Русі. Цей документ мав всього 18 статей. За більшість провинностей у ньому передбачалося грошове стягнення. Тільки за кілька тяжких злочинів зберігалося право родичів постраждалого на кровну помсту. Сповнений прагнення зміцнити положення Київської Русі у Європі, Ярослав сприяв одруженню своїх дітей з королівськими династіями Старого Світу. Сам він у 1019 році узяв шлюб з дочкою норвезького конунга Олава Ейріксона – Інгігердою. Усі його діти одружилися з членами правлячих сімей континенту:
Старший син Ілля – з дочкою датського та англійського короля Кнута;
Другий син Ізяслав – з донькою правителя Польщі Казимира Гертрудою;
Святослав – з онукою німецького цісаря Генріха II;
Всеволод – з візантійською принцесою Марією;
П’ятий – Ігор – з принцесою з Німеччини Кунігундою.
С подписанием в 1955 году Государственного договора о восстановлении независимой и демократической Австрии (Декларации о независимости Австрии) СССР, США, Великобританией, Францией и Австрией закончился оккупационный период. Австрия была признана суверенным и независимым государством. В октябре того же года австрийский парламент принял конституционный закон, провозглашающий вечный нейтралитет и отказ в будущем от участия в каких-либо военных альянсах и запрет на размещение любых военных баз на своей территории. С этого момента Австрия строила свою внешнюю политику отталкиваясь от принципа постоянного нейтралитета.
В 1990-е годы, впрочем, Австрия начала переосмысливать свой нейтралитет, открыв своё воздушное пространство для полётов самолётов, задействованных в Войне в Персидском заливе в 1991 году и во время операции НАТО против Сербии в 1999 году — Косовская война. С 1995 года Австрия активно участвует в структуре безопасности Европейского союза, что фактически перечёркивает позицию нейтралитета. Также в 1995 году страна присоединилась к программе «Партнёрство во имя мира» и участвовала в миротворческой миссии в Боснии. В 1996 году усилились дискуссии по поводу вступления Австрии в блок НАТО. Австрийская народная партия и Австрийская партия свободы поддерживают курс на сближение с НАТО, в то время как Социал-демократическая партия Австрии поддерживает традиционную политику нейтралитета, и большинство населения в целом поддерживает эту точку зрения.
Австрийские лидеры подчёркивают уникальную роль страны на стыке Востока и Запада как посредника в разрешении проблем между развитыми и развивающимися странами. Австрия принимает активное участие в работе ООН. Особое внимание уделяется Организации экономического сотрудничества и развития, а также другим международным экономическим организациям. Также активно участвует по программам ОБСЕ.
В Вене находится секретариат ОБСЕ и штаб-квартиры МАГАТЭ, Организации индустриального развития ООН, Программы ООН по контролю за наркотиками, Международного института системного анализа , а также ОПЕК. В последнее время Вена также становится центром таких организаций как Организация договора о всеобъемлющем запрещении ядерных испытаний и Вассенаарское соглашение (агентство по контролю за распространением технологий).
Международные конфликты — незначительный конфликт с Чехией по поводу Темелинской АЭС.
Австрийцы поддерживают постоянный обмен с представителями бизнеса, политическими деятелями, студентами, культурными группами и туристами со всеми странами центральной и восточной Европы. Австрийские компании принимают активное участие в инвестировании и торговле со странами центральной и восточной Европы. Кроме того, правительство Австрии и различные австрийские организации оказывают в подготовке кадров для поддержки изменений, происходящих в регионе.
1. Возникли первые признаки 1 недовольства политикой властей в Казахстане.
2. В Батпаккаринском восстаний 1 Кустанайского округа было закрыто 14 мечетей.
3. Л. Мирзоян был назначен І руководителем Казахского краевого Комитета.
Объяснение: