Середньовічні міста були оточені дерев’яними або кам’яними стінами, глибокими ровами і масивними воротами. Навколо них також виникали передмістя, населені ремісниками. Люди однієї спеціальності мешкали на одній вулиці. Центральне місце в місті займала ринкова площа, поруч з якою був міський собор. У середньовічному місті будинки тіснилися вздовж вузьких і кривих вуличок. Ширина вулиць, як правило, не перевищувала 7-8 метрів. Так, наприклад, виглядала важлива магістраль, яка вела до собору Паризької Богоматері в Парижі. Були вулиці і провулки не більше 2 метрів і навіть шириною 1 метр. Одна з вулиць старовинного Брюсселя досі носить назву «вулиця однієї людини»: двоє там вже не могли розійтися.
Як правило, населення таких міст не перевищувало 5 000 осіб. Але вже в кінці 13 століття в містах-гігантах жило до 50 тисяч чоловік (Париж, Мілан). В основному в середньовічних містах жили ремісники і купці, які займалися не тільки ремісництвом, а й торгіввлею.
У Римській імперії було багато великих і квітучих міст. Вони насамперед були осередками розміщення органів влади і війська. А поряд із тим – центрами торгівлі та ремесла. Із занепадом Римської імперії згасло і міське життя. Майже 500 років у Західній Європі домінував сільський пейзаж. Тільки деякі міста Італії та півдня Франції зберегли свій ритм і рівень життя.
У Х – ХІ ст. почалося відродження деяких старих і виникнення нових міст, які, хоч і постали на основі старих римських, але суттєво відрізнялися від них. Насамперед вони були економічними центрами – осередками ремесла і торгівлі.