Становище українців в складі Речі Посполитої та Російської влади було різним в різні історичні періоди і залежало від політичних, соціальних і економічних умов. Ось короткий огляд становища українців у цих двох контекстах:
Реч Посполита (1569-1795): Українці, як частина шляхетської верстви, мали певні привілеї, але були піддані політичній та культурній домінації польського шляхетства. Більшість українців працювала в сільському господарстві і була обтяжена кріпацтвом. Культурний розвиток українського народу був обмежений, але все ж були центри освіти і культури, такі як Києво-Могилянська академія.
Російська влада: Після третього поділу Польщі у 1795 році Україна стала частиною Російської імперії. Починаючи з XIX століття, Російська імперія проводила політику русифікації, спрямовану на підпорядкування українського населення та прищеплення російської культури. Українська мова та культура були пригноблювані, школи і церкви піддавалися контролю з боку російської влади.
Український національний рух у Російській імперії набував сили в другій половині XIX століття та на початку XX століття. Протестування проти російського панування призвело до розвитку українського політичного активізму, партій та культурних організацій
К моменту принятия власти императором Павлом стало вполне ясно, что политика, ориентированная на союз с Британией, приведёт к полнейшей утопии. Британское правительство рассматривало России лишь как инструмент воздействия и реализации своих политических целей, посредством предоставления сырья и военных ресурсов. Становилось очевидным, что Лондон не предоставит Павлу возможность продвигать свои собственные политические задачи. А после заключения союза Англии, Голландии и Пруссии-отношение к России и вовсе стало открыто враждебным.