Юстиниан I Великий, полное имя которого звучит как Юстиниан Флавий Петр Саббатий, – византийский император (т.е. правитель Восточной Римской империи), один из крупнейших императоров поздней античности, при котором эта эпоха начала сменяться Средневековьем, а римский стиль правления уступил место византийскому.
Император Византии (Восточная Римская империя) с 527 г. Из крестьянской семьи. Получил образование благодаря своему дяде императору Юстину I; будучи приближенным ко двору, оказывал большое влияние на государственные дела. Вступив на престол, стремился восстановить Римскую империю в ее прежних границах, вернуть ей былое величие.
Юстиниан I опирался на средние слои землевладельцев и рабовладельцев, искал
поддержки у Православной церкви; стремился ограничить притязания сенаторской аристократии. Большую роль в государственной политике играла его жена императрица Феодора. В целом его законодательная деятельность была направлена на установление неограниченной власти императора, упрочение рабовладения, защиту права
собственности.
При Юстиниане I усилился налоговый гнет. Жестоко преследовались еретики.
Император стимулировал грандиозное строительство: сооружались военные укрепления для обороны от вторжений варваров, отстраивались города, в которых воздвигались дворцы и храмы (в Константинополе был построен храм Св. Софии).
Юстиниан I проводил широкую завоевательную политику: Северная Африка, Сардиния, Корсика, Апеннинский полуостров и Сицилия, юго-восточная часть Пиренейского полуострова; на этих землях восстанавливались рабовладельческие отношения. В разных районах империи против власти императора вспыхивали народные восстания.
ну что то тип о того
Відповідь:
В юності Філіп провів кілька років в якості заручника у Фівах і там познайомився з новаторською стратегією і тактикою великого полководця Епамінонда, що надалі до йому в перетворенні македонської військової системи. У 359 р. До н.е. е. македоняни обрали Філіпа регентом при його малолітньому племіннику Аминте, а чотири роки потому Філіп повністю усунув свого підопічного від влади і сам прийняв царський титул.
Вже на початку царювання Філіп II провів ряд найважливіших реформ, спрямованих на зміцнення військово-політичної могутності Македонії.
Центральне місце в їхній системі зайняли військові реформи. Створена Філіпом прославлена македонська фаланга, озброєна сариса – списами довжиною до 6 метрів, була більш глибокою, ніж грецька (вона налічувала до 24 рядів гоплітів) і при цьому більш маневреною завдяки кращому вишкілу воїнів і великій кількості підрозділів і молодших командирів.
Відтепер македонській фаланзі не було рівної сили на полях битв. Поряд з фалангою армія включала допоміжні частини, що складалися з середньоозброєних воїнів; у завдання цих загонів входило завдання першого удару по противнику і захист рядів фаланги від можливого оточення.
Значно підвищилася роль кінноти, яка комплектувалася, в основному, з аристократів. Кава – відрізнялися високою боєздатністю (ця практика, судячи з усього, була запозичена Філіпом II у фіванців). Військо македонян більшою мірою, ніж будь-яке з грецьких полісних гоплітських ополчень, було оснащене технічними пристосуваннями: катапультами, таранами, облоговими машинами, служили для штурму укріплених міст.
Поряд з військовими Філіп II провів та інші перетворення. Він завершив централізацію Македонії та зміцнив інститут царської влади, урізавши самостійність місцевої знаті. Амбіційний правитель, Філіп намагався забезпечити всебічний розвиток країни: засновував нові міста, шляхом вдалих військових операцій розширював приморські території Македонії, приєднував сусідні регіони, багаті родючими землями.
Він також опанував золотими і срібними рудниками на півночі Егеїди, що різко збільшило багатство Македонії і дозволило їй приступити до регулярної карбування монети із золота. Такого роду акцію раніше не міг собі дозволити жоден грецький поліс. Тільки на монетних дворах перського царя карбувалися золоті дарики.