сначала,думала Кутузов . наш император Алек1 был безталантливым полководцем и мы могли бы не выйграть Отечественную войну . но потом подумала Александр 2 . он отменил в 1861 году крепостное право. так что это Ал2 . он сделал огромный шаг на встречу изменениям . и его нелегкое решение изменило Россию. освободил крестьян-они стали более недовольны из за безземелья-начали создавать кружки по свержению императора и раздачи земли-революция-гражданская война-победа красных-приход сталина-боязнь быть сверженым-зачистка армии-гитлер решился на нападение-война - и т..д.
1)Первая Мировая Война между двумя коалициями, Антантой и Тройственным союзом, за преобладание в Европе и мире.
Поводом к войне послужило убийство в Сараево 28 июня 1914 года сербским террористом Таврило Принципом наследника австрийского и венгерского престолов эрцгерцога Фердинанда. Австро-Венгрия, подталкиваемая Германией, предъявила Сербии ультиматум, требуя не только прекратить антигабсбургскую пропаганду, но и допустить австрийскую полицию на сербскую территорию для расследования покушения. Сербские власти выразили готовность принять все требования, за исключением одного — о допуске иностранной полиции к расследованию Австро-Венгрия порвала дипломатические отношения с Белградом и 28 июля объявила Сербии войну.
Это автоматически привело в действие цепочку союзов. Россия 29 июля объявила всеобщую мобилизацию. Вечером того же дня всеобщая мобилизация была заменена частичной — только против Австро-Венгрии. 30 июля, под влиянием Генерального штаба и МИДа, император Николай II вновь вернулся к указу о всеобщей мобилизации. Германия потребовала отменить мобилизацию, но Россия не ответила на этот ультиматум. 1 августа началась германская мобилизация, и вечером того же дня Германия объявила России войну. Тогда же начала всеобщую мобилизацию и Франция.
2)После того, как Гаврила Принцип 28 июня 1914 совершил в Сараево убийство наследника австрийского престола эрцгерцога Франца Фердинанда, возможность предотвратить войну сохранялась, и ни Австрия, ни Германия не считали эту войну неизбежной.
Внутрішня політика Сполучених Штатів реалізується по горизонталі між трьома гілками центральної влади (у такій послідовності вони згадуються в американській Конституції):
Законодавчою
Виконавчою
Судовою
По вертикалі вона реалізується між центральною владою у Вашингтоні і 50 штатами, плюс столичним округом Колумбія, які мають достатньо високі повноваження, в тому числі щодо формування і розподілу місцевого бюджету, податкової політики, питань судочинства і юстиції.
Формальна дата заснування країни – 4 липня 1776 року, коли 13 британських колоніальних територій проголосили свою незалежність від метрополії. З тих пір 4 липня, День Незалежності, є національним святом США.
Діюча Конституція була ухвалена через 11 років – 17 вересня 1787 року (документ, який залишається практично незмінним і донині, був ухвалений спеціально скликаним Конституційним конвентом у Філадельфії).
Протягом історії країни до Конституції було внесено 27 поправок, причому найперші десять були внесені одночасно, отримавши назву «Біль про права». Решта 17 поправок вносилися окремо. Остання, зроблена в 1992 році, передбачала введення додаткових конституційних обмежень для підвищення оплати праці членів Конгресу.
Жодна з поправок не передбачала зміни форми правління в країні. Три поправки (1933, 1951 і 1967 років) стосувалися термінів перебування при владі президента, віце-президента і членів Конгресу.
Президент є головою виконавчої гілки влади, тобто на нього покладається завдання втілювати у життя закони, прийняті Конгресом. Він обирається максимально на 2 чотирирічні терміни, є головнокомандувачем, призначає членів адміністрації, федеральних суддів і членів Верховного суду. Проте всі вони потребують затвердження в Сенаті.
Президентом може стати будь-який громадянин США, народжений на американській території і не молодший 35 років. Аналогічні вимоги стосуються віце-президента, який обирається спільно з президентом.
Голова виконавчої влади і адміністрації (уряду) країни – Президент (з 20 січня 2009 р. – Б. Обама, 44-й президент). Кандидати в члени адміністрації, а також посли пропонуються Президентом і затверджуються Сенатом. Президент в парі з Віце-президентом (Дж. Байден) обирається кожні чотири роки за до так званої Колегії виборців, до якої входять 538 чоловік.
Законодавча влада складається з двох палат Конгресу:
Нижня - Палата представників
Верхня (Сенат).
Палата представників складається з 435 конгресменів, які переобираються кожні 2 роки. Головою Палати представників є Спікер (Ненсі Пелозі з Каліфорнії).
Натомість 100 сенаторів (по два від кожного штату) обираються на 6 років, але розбиті на 3 групи, за рахунок чого кожні два роки переобирається третина верхньої палати. Формальним головою Сенату є Віце-президент США, хоча реальним керівником є голова демократичної більшості палати (сенатор Геррі Рід від Невади).
Характерною рисою американської системи демократії є високі повноваження, якими наділена вища судова влада, тобто Верховний суд. До його складу входять 9 суддів, які пропонуються Президентом і на довічний термін затверджуються Сенатом. Нинішній голова Верховного Суду Дж. Робертс - молодший був обраний до Верховного Суду у вересні 2005 р.