Объяснение:
Результати та наслідки колективізації.
1) Знайдені кошти для індустріалізації.
2) Занепад почуття індивідуалізму, властивого українському селянинові.
3) Утвердження командної економіки на селі при повному підпорядкуванні колгоспів державної владі.
4) Знищення найбільш працездатних селянських господарств.
5) Дезорганізація аграрного сектору (індивідуальні селянські господарства руйнувалися, а колгоспи технічно й організаційно були ще слабкими).
6) Наростання кризових явищ у сільському господарстві у сільському господарстві (зниження продуктивності праці; падіння валових зборів зерна тощо).
Причини колективізації:
1) Налагодження каналу перекачування коштів на потреби індустріалізації із села до міста;
2) Забезпечення населення країни дешевими продуктами харчування й сировиною;
3) Перетворення неконтрольованих державою індивідуальних селянських господарств у велике виробництво, повністю підконтрольне партійно-державному керівництву;
4) Ліквідація дрібнотоварного селянського укладу, який, на думку більшовиків, був джерелом капіталізму на селі; ліквідація куркульства як класу.
Стрижнем тогочасної економіки було сільське господарство, тенденції розвитку якого накладали помітний відбиток на перебіг всіх суспільних процесів. У цей період земельна власність служить для правлячих верств економічною основою їхнього панування, виступає гарантом незалежності, умовою надання привілеїв. Тож не дивно, що, втрачаючи політичну автономію, лівобережна старшина та шляхта намагалися зберегти бодай економічну незалежність шляхом концетрації у своїх руках значних земельних володінь. Тогочасне старшинське володіння землею існувало у двох формах: приватно-спадковій та тимчасово-умовній. Характерною рисою спадкового («вічного», «спокійного») володіння була його незалежність від службового становища. Як правило, воно виникало в процесі купівлі-продажу, обміну, дарування, застави, при торгових операціях, що фіксувалися у відповідних юридичних документах.
+Іншою була природа та іб формування тимчасово-умовного («рангового») володіння. Землі видавалися за службу на певний строк або ж «до смерті». Формально рангові землі вважалися власністю Війська Запорозького і перебували у володінні Генеральної військової канцелярії. Розширення меж приватного старшинського землеволодіння здійснювалося різними : займанщина вільних земель; захоплення громадських земель та угідь; загарбання козацьких та селянських земель на основі боргового закабалення їхніх власників; гетьманські надання та царського уряду «за службу великому государю» з фонду вільних військових маєтностей; перетворення рангових земельних володінь на спадкові.
Культурная революция обусловлена такими преобразованиями в экономике и политике как установление диктатуры пролетариата, обобществление средств производства, социалистическая индустриализация и коллективизация сельского хозяйства.
Культурная революция с одной стороны предусматривала ликвидацию неграмотности среди рабочих и крестьян, создание социалистической системы народного образования и просвещения, формирование нового социального слоя — «социалистической интеллигенции» , перестройку быта, развитие науки, литературы, искусства под партийным контролем. С другой стороны — в системе народного образования ликвидировалась трехзвенная структура средних учебных заведений (классическая гимназия — Реальное училище — Коммерческое училище) и заменялась на «политехническую и трудовую» среднюю школу. Таким образом, такие школьные предметы, как: логика, богословие, латинский и греческий языки, и другие гуманитарные предметы — из системы народного образования были удалены.
В результате осуществления культурной революции СССР были достигнуты определенные успехи: по официальным данным переписи 1939 г. грамотность населения стала составлять 70 %; в СССР была создана первоклассная общеобразовательная школа, численность советской интеллигенции достигла 14 млн чел. ; до начала 1940-х гг. наблюдался расцвет официально одобренных науки и искусства, с 1960-х — рассвет советской космонавтики, высшие спортивные достижения, процветание сельской промышленности и многое другое. В культурном развитии, согласно официальной государственной информации, СССР вышел на передовые рубежи в мире. Однако реальные результаты значительно расходились с официально заявленными. Во всех республиках СССР вследствие погрома существовавших ранее достижений культуры, искусства, систематических жестоких репрессий интеллигенции и пр. слоёв населения с начала 1920-х гг. стали наблюдаться стагнация его общего культурного уровня, моральная деградация, подмена общечеловеческих ценностей узкоидеологическими.
Главной задачей культурной революции была идеологическая пропаганда. Культурные преобразования находились под контролем коммунистической партии и государства. Советское искусство, подчинённое партийной цензуре, было обязано следовать одному художественному направлению - социалистическому реализму. Политический смысл этого метода заключался в том, что мастера искусства должны были отображать советскую жизнь не такой, какая она была на самом деле, а такой, какой она должна быть при социализме.
Во времена «культурной революции» Сталин выдвинул мысль, что все науки, а в том числе и естественные, должны носить политический характер. Не согласных с этим учёных травили в прессе или репрессировали. Были свёрнуты исследования и разработки советских генетиков, т. к генетика была названа «буржуазной наукой» . Самое пристальное внимание Сталин уделял истории. Он взял под личный контроль учебники по истории России, которая стала называться историей СССР. История представляла в них летописью классовой борьбы угнетённых классов с эксплуататорами. Появилась новая отрасль исторической науки, ставшая одной из ведущих идеологических дисциплин, - "история партии".
Развитие советской культуры в 30-е гг. имело противоречивый характер. С одной стороны, образование, наука, литература, художественная культура были взяты под строгий контроль, испытывали идеологическое давление. С другой стороны, культура достигла значительных успехов