Людовик 14 де Бурбон, також відомий як "король-сонце", був королем Франції з 14 травня 1643 року до вересня 1715 року. Його правління тривало більше 72-х років і стало найдовшим за всю історію Європи.
Принципами управління державою Людовика 14 стали абсолютна монархія і божественне право королів. Час його правління стало для Франції епохою найбільшого розквіту Франції, зміцнення цілісності держави і найвищої військової могутності.
Встановлена їм абсолютна монархія збереглася до самого кінця "старого порядку". Людовик не дозволяв представникам титулованої знаті обіймати посади у владі країни, проте дозволяючи залишатися на придворних місцях. В міністри він висував людей низького походження. При цьому Людовик не шкодував для них щедрих дарів і дворянських титулів.
Таким чином, він отримав в своє оточення людей, повністю залежних від волі короля. Найбільш відомими з них стали міністр фінансів і економіки Кольбер і військовий міністр Лувуа.
Також він вів своєрідну політику щодо провінцій Франції. Людовик XIV обмежив повноваження губернаторів, залишивши їм лише почесні обов'язки.
Всю реальну владу король надав у руки "інтендантів фінансів, правосуддя і поліції". Він призначав і знімав їх з посад за своєю примхою і вважав їх своїми представниками в провінції.
Потом были попытки создать союз против Франции, но шаткие и сложные. Франция к концу века обещает поддержку Турции, выступающей против России. Русская власть воевать не хочет, но приходится. Турки отброшены, Франция ослаблена.
Сложилась коалиция стран против Франции только к 1797 году - вошли Австрия, Турция, Англия, Неаполитанское королевство и Россия. В начале XIX они сдерживать натиск Франции, ориентированной на захват земель.