Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.
2.Другой дело, что вопрос о наделении землей вызвал у разработчиков реформы разногласия. Освободить с землей или без? Если с землей, то в каком количестве и на каких условиях? Нужен или ненужен переходный период? Собственно в этом и не могли сойтись товарищи-разработчики.
3.Обсуждали...мм...ну сначала это были секретные комитеты(до 1857), главный комите тпо крестьянскому делу+губернские комитеты(1858), редакционные комиссии, ну и наконец Государственный Совет, в котором уже и решалось как сильно уступить в реализации. Однако, окончательное решение оставалось за императором.
4.ВОт тут не совсем поняла, кого имеете в виду под радикальными либералами? Тех, кто непосредственно в разработке участвовал, или именно общественные движения и их позицию?
5. Александр 2, согласно одной из существующих в исторической науке точек зрения(К.Победоносцев-современник) писал о том, что царь изначально не имел плана преобразований и был против эмансипации. И даже Николай был в этом вопросе был более последователен. Но все же Александр стоял на умеренно-либеральных позициях. Крепостное право отменить с землей, но крестьяне должны ее все же выкупить(большая сумма, большой срок), а пока не выкупят - нести прежние повинности. То есть Александр заботился и о дворянских интересах в первую очередь. Вообще показательны его слова: "Уступить, чтобы остаться".