ОбъяснНа схід від Гетьманщини, на кордоні з Московією, простягалися незаймані землі. Колись вони належали Чернігово-Сіверському князівству, були гарно залюднені та обжиті, але в 13 ст. зазнали спустошливих набігів ординців. Саме тому багатий край протягом тривалого часу лишався занедбаним і знелюднілим. Він був своєрідним кордоном між Московією й татарами. Від 30-х рр. 17 ст. сюди потяглися українські переселенці, які залишали рідні міста після невдалих повстань, війни, визиску чужинців. Царський уряд усіляко заохочував переселення українців, покладаючи на них справу захисту московських кордонів від ударів зі Степу.
Масові переселення українців випали на середину 17 ст. Складність внутрішньої ситуації, пов’язаної з Національно-визвольною війною, змушувала родини, а то й цілі села, залишати рідні місця й вирушати в небезпечну дорогу. Так, 1652 р. козаки під проводом полковника Івана Дзиковського на Тихій Сосні, притоці Дону, заснували місто Острогозьк.
Інший великий гурт переселенців на чолі з Герасимом Кондратьєвим того самого року заснував місто Суми. У 1654 р. на городищі, де зливалися річки Лопань і Харків, було засновано місто Харків. Подібну історію заснування мали такі міста, як Салтів, Мурафа, Охтирка, Балаклія, Ізюм та багато інших. Одночасно з містами закладалися села. У них зазвичай оселялися невеликі групи переселенців із різних земель України. Оскільки поселення, що виникали, були звільнені від податків, то й називалися вони за давньою українською традицією слободами. Звідси походить і назва цілого регіону - Слобідська Україна, або Слобожанщина.
Залишали обжиті місця й вирушали в небезпечну подорож здебільшого заможні козацькі родини. Заохочувані царським урядом, вони отримували певні привілеї. Зокрема, право займанщини, за яким кожен переселенець привласнював собі стільки землі, лісу, сінокосів, скільки міг обробити. Зайнята земля не обкладалася податком. Так само не бралися податки і з господарських промислів. Замість сплати податків українські переселенці зобов’язувалися відбувати військову службу. Численних переселенців із Лівобережжя та Правобережжя приваблювало також право на козацьке самоврядування, яке царський уряд на початку колонізації зберігав за українцями. Визнання переселенцями влади царя полягало в складанні присяги. Права українських поселенців закріплювалися царськими жалуваними грамотами.
Отже, протягом другої половини 17 ст. поряд із Лівобережною Гетьманщиною постала нова козацька Україна - Слобідська.
Територія Слобідської України охоплювала сучасні Харківську, Сумську, північ Донецької та Луганської областей, а також південні частини Воронезької, Курської та більшу частину Бєлгородської областей теперішньої Російської Федерації.
ение:
Дети Геи (отцы — Уран, Понт и Тартар) — Кето (владычица морских чудовищ) , Нерей (спокойное море) , Тавмант (морские чудеса) , Форкий (страж моря) , Эврибия (морская сила) , титаны и титаниды. Дети Никты и Эреба — Гемера (День) , Гипнос (Сон) , Керы (несчастья) , Мойры (Судьба) , Мом (Злословие и Глупость) , Немезида (Возмездие) , Танатос (Смерть) , Эрида (Раздор) , Керы (Мщение) , Эфир (Воздух) ; Апата (Обман) .
Титаны: Гиперион, Иапет, Кей, Криос, Кронос, Океан.
Титаниды: Мнемозина, Рея, Тейя, Тефида, Феба, Фемида.
Дети титанов (второе поколение титанов) : Астерия, Атлас, Гелиос (персонификация солнца) , Лето, Менетий, Прометей, Селена, Эос (персонификация утренней зари) , Эпиметей.
Олимпийцы
Аид — бог подземного царства мёртвых
Аполлон — бог искусств и врачевания
Арес — бог войны
Артемида — богиня охоты
Афина — богиня мудрости и войны
Афродита — богиня любви и красоты
Гера — богиня семейных уз
Гермес — бог торговли, посланник Зевса
Гестия — богиня домашнего очага
Гефест — бог кузнечного дела
Деметра — богиня плодородия
Дионис — бог виноделия
Зевс — бог неба и грома
Посейдон — бог морей
Боги и божества водной стихии
Амфитрита — богиня моря, супруга Посейдона
Лимнады — нимфы озёр и болот
Наяды — нимфы родников, источников и рек
Нереиды — морские нимфы
Океан — персонификация мифологической мировой реки, омывающей Ойкумену
Океаниды — дочери Океана
Понт - бог внутреннего моря
Посейдон — бог морей
Речные боги — боги рек, сыновья Океана и Тефиды
Тефида — титанида, жена Океана, мать океанид
Тритоны - свита Посейдона и Амфитриты
Тритон - бог, вестник глубин
Боги и божества воздушной стихии
Эол — полубог, повелитель ветров
Борей — олицетворение северного бурного ветра
Зефир — западный сильный ветер, читался также вестником богов, (у римлян стал олицетворять ласкающий, лёгкий ветер)
Нот — южный ветер
Австр — восточный ветер
Аура — персонификация лёгкого ветра, воздуха
[править]
Боги смерти и подземного мира
Аид — бог подземного царства мёртвых
Персефона — супруга Аида, богиня плодородия и царства мёртвых, дочь Деметры
Геката — богиня мрака, ночных видений и чародейств
Керы — демоны смерти
Танатос — бог смерти
Гипнос — бог забвения, брат близнец Танатоса
Эринии — богини мести
Музы
Каллиопа - муза эпической поэзии
Клио - муза истории в древнегреческой мифологии
Эрато - муза любовной поэзии
Эвтерпа - муза лирической поэзии и музыки
Мельпомена - муза трагедии
Полигимния - муза торжественных гимнов
Терпсихора - муза танца
Талия - муза комедии и лёгкой поэзии
Урания - муза астрономии
Киклопы
Арг — «молния»
Бронт — «гром»
Стероп — «блеск»
Гекатонхейры
Бриарей — сила
Гиес — пашня
Котт — гнев
Гиганты
Агрий
Алкионей
Гратион
Ипполит
Клитий
Мимант
Паллант
Полибут
Порфирион
Тоон
Эврит
Энкелад
Эфиальт
Ника — богиня победы
Селена — богиня луны
Эрот — бог любви
Гименей — бог брака
Ирида — богиня радуги
Ата — богиня заблуждения, помрачения ума
Апата — богиня обмана
Фобос — божество страха, сын Ареса
Деймос — бог ужаса, родной брат Фобоса
Асклепий — бог врачевания
Морфей — бог сновидений (поэтическое божество, сын Гипноса)
Гимерот — бог плотской любви и любовного наслаждения
Ананке — божество-воплощение неотвратимости, необходимости
Алоэй — древнее божество обмолоченного зерна
Неперсонифицированные боги
Сатиры
Нимфы
Оры — три богини времён года и природного порядка