Причины:Значительный голод в Китае, который обострился в конце XIX века;
Неурожаи;
Перенаселение;
Наводнения и засухи;
Стычки с армиями прочих государств;
Забастовки против деятельности миссионеров;
Ход:Сначала власти были против повстанцев, затем поддержали их, но в конце концов императрица Цыси перешла на сторону Альянса восьми держав, подавившего восстание. В результате Китай попал в ещё бо́льшую зависимость от иностранных государств, что сказалось на его политическом и экономическом развитии в первой половине XX века.
Итог:Полноё подавление восстания,подписание заключительного протокола
Объяснение:
Все починалося досить успішно для союзних військ. Спочатку відбулися дві сутички, з яких російські війська вийшли переможцями. Князізнову скликали раду й спробували на ньому визначитися, як вести подальші бойові дії. Але домовитися так і не змогли. Одні пропонували чекати монголів на березі річки, інші - рухатися назустріч. Чужі укази князям були не до вподоби, і кожен сам обирав тактику для своєї дружини. Перші активні дії почалися 31 травня. Загони половців і дружинники з Волині почали переправлятися через річку. Трохи пізніше до них приєдналися галичани і чернігівці. Київський князь прийняв рішення про будівництво укріпленого табору. При появі монгольських загонів половці і волинські загони кинулися в бій. Спочатку успіх був на боці російських військ, але, коли Субедей побачив, що російські відстали від половців, він кинув в бій основні сили. Половці не витримали напору монгольських вершників і бігли. Добігши до переправи, вони внесли сум'яття в полки Мстислава Чернігівського, який був готовий до виступу. Монголи вже атакували галичан і ті загони половців, які ще залишалися на флангах. Було завдано поразки загонам Мстислава Луцького і Олега Курського. Частина монгольських військ кинулася за відступаючими російськими військами, а частина обложила табір київського князя. Галичани і волинці відступили до Дніпра і врятувалися на залишених човнах і човнах. З великими втратами відступали чернігівська і смоленська дружини. Дрібні загони зазнали ще більших збитків. Найбільш трагічно завершилася облога табору. Відсутність води змусило почати переговори. Монголи пообіцяли, що нікого не вб'ють, всіх відпустять додому, а князів випустять за викуп. Монголи свою обіцянку не виконали, бажаючи помститися за вбитих послів, і напали на виходять з табору. Частина була вбита, частина взята в полон. Уцілілих князів і воєначальників поклали під дошки, на яких сиділи бенкетуючі монголи, і, по суті, вони були задавлені.
