Права
Объяснение:
Право голосувати в народних зборах. Практично відмерло у I ст. до н. е..
Право цивільної та військової служби.
Повне право власності та укладання угод.
Поняття про який було розроблено в III ст. до н. е. Використовувалося при укладанні договорів між римськими громадянами і іноземцями (перегринами).
Право на законний шлюб, що надавав права Pater familias і автоматичне римське громадянство дітям, народженим в такому шлюбі.
Право збереження повного римського громадянства при переїзді в місто порівнянного статусу, тобто в римські колонії та провінції. Аналогічні права мали латинські громадяни. Якщо громадянин переїжджав у латинську колонію чи залежне царство, його статус знижувався до рівня латинського громадянина.
Імунітет від місцевих правових норм і законів. [2]
Право на пред'явлення судових позовів.
Право на суд (у тому числі і на самозахист).
Право на оскарження судових рішень, у тому числі в суді нижчих інстанцій.
До римського громадянина не могли бути застосовані тортури та тілесні покарання, а також смертна кара у разі державної зради. Не поширювалося на військовослужбовців в період несення дійсної служби.
Обвинувачений у державній зраді римський громадянин мав право на суд в Римі.
Павло народився близько 1660 року на родинному хуторі Ст. Полуботівка в заможній козацькій родині. Прадід, Ярема Полуботок, був мешканцем Чернігова — 1637 року виконував обов'язки райця місцевого магістрату. Батько, Леонтій Полуботок, служив писарем та сотником Чернігівського полку, згодом — бунчужним, генеральним осавулом і переяславським полковником.
В 1670-х роках Павло навчався у Києво-Могилянській академії. Близько 1680 року одружився із Євфимією Самойлович, племінницею Івана Самойловича, яка згодом стала матір'ю п'яти його дітей. Після закінчення академії Полуботок служив у Війську Запорозькому як військовий товариш Чернігівського полку, а невдовзі отримав ранг значкового товариша.
После отмены крепостного права очень сильно недовольными остались дворяне. Во-первых, они изначально были против этой реформы, во-вторых, они не могли примириться с мыслью, что правительство освободило крестьян на государственных условиях, а не на условиях дворян. Их предложения даже не были как следует выслушаны. Дворяне считались первым сословием в империи и все это было очень унизительным для них.
Правительство чувствовало негатив, который исходил от обиженных дворян и, желая возместить для них хотя-бы частично утрату прежней власти, была придумана и проведена земская реформа.
Создание органов местного самоуправления – земств, стало одной из важнейших реформ Александра 2.