Сонеты Уильяма Шекспира принадлежат к замечательным образцам лирической поэзии эпохи Возрождения. Всего Шекспиром создано 154 сонета. Большинство произведений раскрывают тему любви, но многие из них посвящены дружбе, философским размышлениям, а иногда в них отражаются вопросы художественного творчества. В богатом наследии Шекспира сонеты занимают особое место. Они не создавались автором для публикации, а были предназначены лишь для определенных лиц из ближайшего окружения поэта. Сонеты Шекспир начал писать в 1590-х годах, когда этот жанр поэзии стал модным.
Отличительная черта сонетов Шекспира – передача тончайших переживаний человека в красочных, порой неожиданных образах. От многих других сонетных циклов эпохи Возрождения стихи Шекспира отличаются тем, что в них дружбе отдано предпочтение перед любовью. Дружба считалась идеальной формой отношений, потому что она свободна от чувственности. Это ясно выражено во многих сонетах Шекспира. В некоторых из них Шекспир протестует против традиции идеализированного изображения женщин, как было принято в лирике со времен куртуазной литературы.
Мистецтво приготування їжі за весь час існування Риму перебувало під впливом грецької культури, потім розширення імперії сприяло розвитку технік приготування страв римської кухні і столових традицій. Продукти харчування селянина і сенатора, міського ремісника і розбагатілого колишнього раба відрізнялися один від одного, як і культура споживання їжі.
Рабство у Стародавньому Римі було використанням праці людей у статусі рухомого майна та мало важливе місце в суспільстві та економіці. Окрім ручної праці, раби виконували багато побутових обов'язків та могли бути висококваліфікованими професіоналами. Рабська праця включала широкий спектр робіт від сільського й домашнього господарства чи роботи на шахтах до ведення бухгалтерії, медицини та забезпечення розваг для вільних громадян.
