1840-1842 первая опиумная война - война китая с великобританией ( массово ввозили наркотики в китай , после запрета этого китайским правительством , флот великобритании начал войну ) - поражение китая , передачи гонконга великобритании , начало проникновения европейцев в китай
1856 - 1860 вторая опиумная война - агрессивные войны великобритании и франции против китая. пользуясь ослаблением китая в период тайпинского восстания , великобритания решила расширить свои позиции в стране. ее поддержала франция . в июне 1858 были подписаны тяньцзинской договоры . через год - пекинские договоры - открытие порта тайцзинь , уплата огромной контрибуции , разрешение на использование китайских рабочих в колониях великобритании и франции
1858 , 1860 противостояние китая с россией - айгунский и пекинские договоры - определение границ на далеком востоке
1884-1885 франко - китайская война за господство над вьетнамом , который находился в вассальной зависимости от цинской династии - поражение китая , признание французского протектората над вьетнамом , предоставление франции привилегий в южных провинциях китая
1894-1895 японо - китайская война за корею - поражение китая , оккупация японией острова тайвань
1895 начало строительства россией китайско-восточной железной дороги
1897 захват германией цзянчжоу
1898 китайско - российский договор на аренду ляодунского полуострова с портом порт - артур
1899-1901 боксерское восстание - крупное восстание против иностранцев , которое поддержала императрица цыси , когда огласила войну великобритании , германии , австро - венгрии , франции , италии , японии , сша и россии. после вторжения объединенной армии императрица перешла на сторону иностранных государств. восстание было жестоко подавлено. китай подписал договор , соглашаясь выплачивать огромную контрибуцию . оккупация россией маньчжурии
У цю епоху сформувались деякі такі засади та елементи європ. життя. Йдеться перш за все про формування основ індустр. суспільства. Епоха охоплює ХVІІ-ХІХ ст. Проте філософія цього періоду завершується І третиною ХІХ ст., що є прикладом випереджаючого розвитку дух. процесів порівняно із політ. та соціально-економічних, що свідчить про творчий характер людс. мислення. За соц. змістом це був період формування і утвердження в Європі буржуазних суспільних відносин. Паралельно із змінами у діяльності відбувались і зміни у суспільних стосунках: розриваються колишні зв’язки особистої залежності людини від людини, зникає “велика сім’я”, а натомість з’являється вільний, автономний індивід. В цей час вже завершується епоха географічних відкриттів, але породжений нею тип активної самодіяльної особистості не лише не зникає, а знаходить все нові сфери прикладення своєї активності. Розвиток мореплавства, виробництва, зростання міст та соціальної динаміки привели до швидкого розвитку наукового знання. З’являється перша завершена та експериментально підтверджувана наукова теорія – механіка І.Ньютона. Вплив її на життя був колосальний, адже це вперше людина спродукувала такий інтелектуальний витвір, який дозволяв отримувати точні та незаперечні практичні результати. Ідеї та принципи механіки настільки поширились, що виник “механістичний” світогляд. Відбулись суттєві зрушення і в інших сферах духовного життя: з’являється мистецтво в його сучасному розумінні, тобто мистецтво світське, автономне; народжуються роман як літературний жанр, опера, сучасний театр, архітектура масових забудов, промислова архітектура; виникають Академії наук, з’являються перші газети та часописи, у тому числі – і наукові, з’являється міський транспорт. Все це приводить до того, що індивід постає основним суб’єктом життєдіяльності. Показовою для епохи стає фігура Робінзона–персонажа твору Дж.Свіфта, бо ця людина на ділі продемонструвала, як це можна зробити. Індивід спирається тепер у своїй здатності наодинці вибудовувати власне життя на свою діяльну активність. Індивід спирається тепер на мислення “здорового глузду”, яке включає у свій зміст два непорушні моменти: опору на факти та ясну, чітку і зрозумілу логіку. Все це знайшло своє виявлення у новому світогляді: світ тепер розглядається людиною як об’єкт, на який спрямовується людська активність, а сама людина – як суб’єкт, світ постає в якості надскладного механізму, типовим взірцем якого був механічний годинник. Природа тепер поділяється на живу та неживу, але і та, і інша є лише основою для росту людської могутності. Діяльність людей починають розглядати не як колообіг подій, де немає ні початку, ні кінця, а як розвиток від примітивних до досконаліших форм існування суспільства. Ці питання досліджували філософ Д.Віко, учений Ж.Тюрго, філософ Й.Г.Гердер. Зміна ідей про суспільний розвиток у думках цих учених ішла від погляду на історію як колообіг 3 епох – божественної, героїчної. Знаряддям досягнення свободи є знання. Відбуваються відчутні зміни і у розвитку філософії.
Объяснение:
