Мова йде про Конотопську битву, яка була описана в багатьох історичних джерелах. Цей витяг із Листа гетьмана Івана Виговського до коронного обозного Анджея Потоцького. Він був написаний 11 липня 1659 року. Знайдений лист був лише у 80-х роках 20 століття.
Важливість даного історичного джерела полягає в наступних моментах:
1) Ми ще більше поповнюємо наші знання про роздуми та діяльність гетьмана Івана Виговського, адже цей лист був знайдений відносно недавно;
2) Також важливо відзначити, що про таку значущу подію, як Конотопська битва, пише, фактично, очевидець і сучасних цих історичних подій. Мало того, що сам глава держави про це пише, показує на важливість цієї події, але й претендує на об’єктивність та безпристрасність (на скільки це є можливим);
3) Попри те, що Іван Виговський не володів, в повній мірі, всією інформацією про перебіг подій у Конотопській битві, він описує хід, та дає власні свідчення щодо неї.
Битва, що відбулася під Конотопом наприкінці червня 1659 р., була продовженням московсько-козацької війни, яка розпочалася восени 1658 р., незабаром після підписання Гадяцької унії. Козацькі та татарські загони захопили значну частину московської армії, що призвело до величезних російських втрат. Безпрецедентна поразка раніше непереможних сил викликала паніку в Росії, але спроможність москвичів перетворити поразку в політичну перемогу досягла успіху, і почалася братовбивча боротьба в Україні, відома як "Руїна", яка залишила більшість козацьких земель на Правобережжі Росії.
Объяснение:
У суспільно-політичному житті багатьох країн Європи XVI ст. велику роль відіграла Реформація. Цей могутній, антифеодальний в своїй основі, рух, зумовлений глибокими соціальними суперечностями тогочасного суспільства, проявлявся у формі нових релігійних вчень.
У Реформації було багато напрямів, що відбивали інтереси різних класів та соціальних в. Представники радикальних течій, виражаючи інтереси пригноблених сільських і міських низів, закликали до боротьби проти основ феодального ладу; середні міські верстви та міська верхівка виступали за обмеження сваволі феодалів, дешеву церкву і підпорядкування її своїм інтересам; частина світських феодалів також прагнула поставити церкву під свій контроль і збагатитися за рахунок її маєтків.
Танец во все времена был неотъемлемой частью человеческой жизни.
Шаманами чаще всего были мужчины, и их главным инструментом воздействия на природу и события был и есть до наших дней – танец. На всех континентах во всех Древних религиях жрецы или их использовали танец для восхваления богов о
Танцевали на каждый праздник, перед охотой, перед посевной, перед войной... Танцевали все, и женщины и мужчины, но в некоторых случаях в танцах участвовали только мужчины. Танец – это не только и не столько обращение к богам, но и прекрасная тренировка тела и координации движения. Если внимательно присмотреться, то формы или другими словами, комплексы, выполняемые мастерами восточных единоборств, своими плавными движениями и переходами напоминают танцевальные движения.
Меня всегда привлекало не столько красота или плавность движений, сколько восхищало умение в совершенстве владеть телом, и впечатляло осознание того, сколько же труда и упорства необходимо было приложить, чтоб добиться такого результата.
Даже современные пляски требуют некоторой гибкости и выносливости, только вот движения напоминают диких африканцев, собирающихся на войну. К тому же основными музыкальными инструментами являются барабаны и прочий ударный металл. С самых диких времен, и до сих пор, во всех странах и на всех континентах люди под барабаны шли на войну, рубили головы, расстреливали, прогоняли сквозь строй как в русских армиях времен крепостничества, ну и само собой – хоронили...