Великий князь київський Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. у віці 76 років. Він був похований у Софійському соборі в мармуровому саркофазі. Його останки збереглися до нашого часу.
Перед смертю Ярослав Мудрий зробив заповіт. У нього на той час було п’ять синів, і кожному з них він віддав окреме князівство. Найстарший Ізяслав отримав Київ, Святослав – Чернігів, Всеволод – Переяслав, Ігор – Волинь, а В’ячеслав – Смоленщину. Внукові Ростиславу було віддано Галицьку землю.
Ізяслав київський не мав батькових здібностей і не зумів стати єдиновладним правителем. Троє старших братів утворили між собою політичний союз і разом управляли державою. Період їхнього спільного правління інколи називають «тріумвіратом Ярославовичів». Вони разом видавали закони, ходили у військові походи проти кочовиків – тюрків і половців. Але основною їх метою було збільшення власних володінь, часто за рахунок своїх братів. Так, у 1057 р. після смерті В’ячеслава старші брати перевели Ігоря з Волині до Смоленська, а Волинь захопив Ізяслав. Коли Ігор помер, троє братів поділили між собою його Смоленську волость. У 1067 р. Ізяслав, Святослав і Всеволод захопили Полоцьку землю, а її князя кинули до в’язниці в Києві. Пізніше Святослав зайняв Новгород, а Всеволод – Смоленськ. Такі дії трьох братів обурили молодших представників династії Рюриковичів, тож у кінці XI ст. розпочинається жорстока боротьба за київський престол та удільні князівства.
Князівські усобиці посилились у зв’язку з появою нових зовнішніх ворогів – половців.
У другій половині XI ст. вони перейшли з Північно-Західного Казахстану в південноукраїнські степи і витіснили печенігів. Складалися половці з багатьох племен і вели кочовий б життя. Основними їх заняттями було кочове скотарство і торгівля. Вперше половці згадуються у руських літописах під 1054 р. З наступного року вони постійно нападали на Русь, спустошуючи Київську, Переяславську і Чернігівську землі.
Великий князь київський Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. у віці 76 років. Він був похований у Софійському соборі в мармуровому саркофазі. Його останки збереглися до нашого часу.
Перед смертю Ярослав Мудрий зробив заповіт. У нього на той час було п’ять синів, і кожному з них він віддав окреме князівство. Найстарший Ізяслав отримав Київ, Святослав – Чернігів, Всеволод – Переяслав, Ігор – Волинь, а В’ячеслав – Смоленщину. Внукові Ростиславу було віддано Галицьку землю.
Ізяслав київський не мав батькових здібностей і не зумів стати єдиновладним правителем. Троє старших братів утворили між собою політичний союз і разом управляли державою. Період їхнього спільного правління інколи називають «тріумвіратом Ярославовичів». Вони разом видавали закони, ходили у військові походи проти кочовиків – тюрків і половців. Але основною їх метою було збільшення власних володінь, часто за рахунок своїх братів. Так, у 1057 р. після смерті В’ячеслава старші брати перевели Ігоря з Волині до Смоленська, а Волинь захопив Ізяслав. Коли Ігор помер, троє братів поділили між собою його Смоленську волость. У 1067 р. Ізяслав, Святослав і Всеволод захопили Полоцьку землю, а її князя кинули до в’язниці в Києві. Пізніше Святослав зайняв Новгород, а Всеволод – Смоленськ. Такі дії трьох братів обурили молодших представників династії Рюриковичів, тож у кінці XI ст. розпочинається жорстока боротьба за київський престол та удільні князівства.
Князівські усобиці посилились у зв’язку з появою нових зовнішніх ворогів – половців.
У другій половині XI ст. вони перейшли з Північно-Західного Казахстану в південноукраїнські степи і витіснили печенігів. Складалися половці з багатьох племен і вели кочовий б життя. Основними їх заняттями було кочове скотарство і торгівля. Вперше половці згадуються у руських літописах під 1054 р. З наступного року вони постійно нападали на Русь, спустошуючи Київську, Переяславську і Чернігівську землі.
Правление Цинь Шихуана.
Одно из китайских государств называлось Цинь. В 221 году, его правитель, разбил соперников, объединил и подчинил себе весь Китай. Он назвал себя Цинь Шихуан, что означало "Первый властелин Цинь". Также он провозгласил, что теперь, после его победы, "мир будет длиться вечно".
Во время своего правления Цинь Шихуан начал совершать походы против соседних стран. Ему очень нравилась земля на побережье Южно-Китайского моря, где выращивали много риса и привозили оттуда много ценных вещей. 500 тысяч человек отправились в поход.
На севере противниками Китая являлись племена гуннов. Так как они кочевали по степям, воевать с ними было очень трудно. Говорили, что наступать на кочевников - всё равно что гоняться за собственной тенью.
Цинь Шихуан решил обезопасить отвоёванные земли у гуннов и начал постройку Великой Китайской стены. Огромные толпы провинившихся гоняли на постройку стены. Но этого оказалось мало, и тогда начали отрывать от работы обычных жителей. Строительство давалось тяжело: от изнурительной работы гибло много людей и их хоронили вблизи стены.
Чтобы содержать огромную армию, нужны были огромные средства. Налоги, которые платили простые люди, возросли. Земледельцы отдавали большую часть своего урожая, а сами жили голодно. Бедняки нанимались в работу к богатым, которые относились к ним, как к своим рабам. Всё чаще юноши стали убегать из своих домов, скрываясь от вступления в армию. Чтобы люди не возмущались их держали в постоянном страхе. За маленькую погрешность могли избивать палками или даже отрезать нос.
Также Цинь Шихуан приказал сжечь все старинные книги, а несколько сотен почитателей Конфуция - закопать живьём.
Древний правитель очень боялся за свою жизнь, скрываясь то в одном, то в другом дворце.
После его смерти, его сын - наследник, приказал убить всех своих братьев и знаменитых полководцев.
Надежды, что его династия будет править несколько десятков тысяч лет улетела в бездну. Народ поднял восстания и сверг ненавистных угнетателей.