Одне з нових семи чудес світу — Велика Китайська стіна. У тому, що вона «Велика» сумніватися не доводиться — 8851,9 км довжини з урахуванням вигинів і відгалужень, cредня ширина стін 5,5 м (6,5 м біля основи), висота в різних місцях доходить до 10 метрів. На відстані до 200 метрів (стільки приймали за «політ стріли») один від одного по всій довжині стіни розташовані сторожові вежі. Основним призначенням цих веж було оповіщення про настання ворога. Так вночі оповіщення про тривогу передавалося від однієї башти до іншої за до розпаленого вогню, вдень за до димів. Як величезна кам’яна змія, Велика Китайська Стіна виходить з Жовтого моря і відповзає прямо в піски пустелі Гобі, через весь Північний Китай. Історія створення одного з середньовічних чудес світу йде у III століття до н.е. До влади в Китаї прийшов імператор Цинь Шихуанді, який об’єднав між собою ворогуючі держави, встановивши в піднебесній єдину владу. Наприкінці III століття до н.е. він наказав збудувати стіну, щоб позначити межі єдиної держави та убезпечити Китай від набігів північних кочівників. Будівництво з перервами тривало до 1640-х років (кінець правління династії Мін).
Шесть дней в неделю крепостные крестьяне вынуждены были работать на помещика. Отсутствие времени и денег определяло их простой быт. По воскресеньям и праздникам они были вынуждены работать на собственных земельных участках, чтобы хоть как- то обеспечить пищей свою семью, в которой зачастую было до 10 детей. Основными развлечениями крестьян были массовые игры и хороводы по большим праздникам и прогулки на природе. Еда была довольно скудной - похлебка, щи и мучные изделия. Крестьянские дети не получали образования и в будущем повторяли жизненный путь своих родителей.2) Эффективно обороняться жителям горных аулов позволяли особенности построек или планировки: отсутствие улиц как таковых, крепкие толстые стены домов, на плоских крышах которых могли располагаться даже боевые башни. 3) Аталычество — обычай временного взаимного обмена сыновьями. Дети знатных родитей передавались в семьи вассалов или слуг на воспитание. Был распространён среди тюркских народов (карачаевцев, балкарцев, кумыков) , адыгейских (включая кабардинцев и горских адыгоязычных армян — черкесогаев) , вайнахов (чеченцев и ингушей) , гребенских казаков, древних кельтов, арабов и других народов. Возвращение, воспитанника в родную семью происходило по достижении им определенного возраста в торжественной обстановке и сопровождалось обменом подарками между воспитателем и родителями. Аталычество также изучению обычаев и языков соседей, являлось сдерживающим фактором при межплеменных конфликтах. Исчезло с отменой феодальных отношений.
