1г
2 Г, А, В, Б
3 1 Б, 2 А, 3 Г, 4 В
4в
5 1 В, 2 А, 3 Б
6б
7г
«Иду на вы!» - эта фраза, ставшая легендарной, принадлежит знаменитому полководцу Древней Руси, великому князю киевскому Святославу Игоревичу (955—972 гг.). Перед началом военных действий он посылал гонца к врагу с кратким посланием: «Хочу на вы идти» (в древнерусском языке винительный падеж совпадал с именительным) . Таким образом, говоря противнику: «Иду на вас» , Святослав сознательно предупреждал его о своих военных планах
8б
9в
10в
Вече – В Древней Руси: собрание горожан для решения общественных дел, а также место этого собрания.
Вервь-Вервь — древняя общинная организация на Руси и у хорватов; местная община с определёнными поземельными границами и круговою ответственностью в определённых случаях. Упоминается в Русской Правде и в Полицком статуте. Название происходит от меры длины.
ДАНЬ-В старину: подать с населения или налог, взимаемый победителем с побеждённого народа
Язычество — принятый в христианском богословии и в исторической литературе термин, обозначающий традиционные и нехристианские религии. В более узком смысле, язычество — политеистические религии. Впрочем, далеко не все «языческие религии» политеистичны.
Полюдье — сбор дани со славянских и финских племён, практиковавшийся в IX—XII веках в Киевской Руси.
Реформа-Преобразование, изменение, переустройство чего-н.
Погост — административно-территориальная единица на Руси.
Урок — форма организации обучения с целью овладения учащимися изучаемым материалом (знаниями, умениями, навыками, мировоззренческими и нравственно-эстетическими идеями). Такая форма применяется при классно-урочной системе обучения и проводится для класса, то есть относительно постоянного учебного коллектива.
ответ:Ідея об’єднання православної та католицької церков у Речі Посполитій виникла задовго до 1596 р. Її витоки пов’язані з реформаційними та контрреформаційними рухами, прагненням оновити як католицьку, так і православну церкви. В умовах кризи православної церкви дедалі більше її діячів виступало на користь унії. Цьому передували тривалі таємні переговори між православними священниками, Ватиканом, українськими можновладцями, представниками польської католицької церкви, королівським двором. Аби пришвидшити втілення ідеї унії в життя, двоє православних єпископів - найбільші її поборники Іпатій Потій та Кирило Терлецький - вирушили в подорож до Риму. Наприкінці 1595 р. відбулася їхня зустріч із Папою Римським Климентом VIII та офіційна церемонія з’єднання єпископів із католицькою церквою. Проте згідно з демократичними традиціями православної церкви остаточне рішення щодо унії мав винести церковний собор.
Кожна сторона покладала на унію власні надії. Православні українці через унію з римо-католицькою церквою сподівалися досягти єдності свого народу. Тільки справжня рівність у правах (саме її домагався, наприклад, український князь В.-К. Острозький) обох церков у католицькій Польщі могла б покласти край утискам православних. Потрібно було зберегти традиційний грецький обряд і мову богослужінь. Крім того, унія здатна була, як здавалося її прихильникам, розв’язати проблему підпорядкування Української православної церкви: після її переходу під зверхність Папи Римського відпадала потреба боротьби із зазіханнями Московського патріархату.
Вищих православних ієрархів вельми непокоїла втрата власного авторитету в церковному житті. Першість у справі оновлення української церкви фактично перейшла до братств. Їхній вплив із року в рік зростав. Унія мала утримати у лоні церкви вірян, адже випадки переходу у протестантизм та католицизм частішали. Окрім того, ієрархи вбачали в унії посилення політичного впливу, адже розраховували отримати обіцяні місця в сенаті Речі Посполитої нарівні з католиками.
