Давньоіндійська культура була створена багатьма народами, що населяли Індію у III—І тис. до н. е. В свою чергу, індійська культура впливала на культурний розвиток сусідніх народів. Наша обізнаність щодо релігійних вірувань та поглядів давніх індійців пояснюється великою кількістю релігійних збірників, що збереглися.
Найдавніша релігія Індії полягала у тотемізмі, обожненні природи і культу предків. У зв'язку з розвитком землеробства тут сформувалось уявлення про богиню продуктивних сил природи — Адіті, яку вважали «спільною матір'ю». Був значно поширений культ вогню, пов'язаний з побутом патріархальної сім'ї. При родовому ладі виник культ предків, що мав зміцнювати засади рабовласницького ладу аристократів.
В епоху утворення рабовласницького суспільства та держави ці давні форми релігії змінилися новими релігійними віруваннями. Поступово давні боги природи перетворювались у богів-покровителів держави, царя та царської влади. З утворенням великих централізованих держав виникають елементи єдинобожжя. Остаточно формується брахманізм. В епоху посилення брахманської касти з'являється особлива жрецька та богословська література — брахманські книжки, в яких розглядалось своєрідне вчення про той релігійний ритуал, який повинні знати жреці-брахмани.
Система управления в Орде была улусной. Так было проще управлять завоеванными землями и народами. Сама Орда подчинялась великому монгольскому хану, который управлял всей страной, включая улусы. Ханом не мог быть кто угодно, потому что он обязательно должен был быть потомком Чингисхана. Улусы – территориально-административные единицы. Во главе улусов были улусбеки, которым подчинялись визири. Иногда собирался курултай, но только по особым случаям. Армия собиралась из числа простого народа, а государственное управление почти полностью состояло из знати. Режим был скорее тоталитарный, потому что Золотая Орда была полувоенным государством.
