Петро І Великий (1672 – 1725) – видатний державний діяч, московський цар з династії Романових, всеросійський імператор з 1721 року, великий реформатор. Народився Петро Перший 30 травня (9 червня) 1672 року в Москві. Він був молодшим сином царя Олексія Михайловича від другого шлюбу з царицею Наталією Кирилівною Наришкіною. З одного року виховувався няньками. А після смерті батька, у віці чотирьох років, опікуном Петра став його зведений брат і новий цар Федір Олексійович. З 5 років маленького Петра почали навчати абетці. Уроки йому давав дяк Н. М. Зотов. Однак освіту майбутній цар отримав слабку і не відрізнявся грамотністю. У 1682 році, після смерті Федора Олексійовича, 10 – річний Петро та його брат Іван були проголошені царями. Але фактично управління взяла на себе їх старша сестра – царівна Софія Олексіївна. У цей час Петро 1 і його мати змушені були віддалитися від двору і переїхати в село Преображенське. Тут у Петра 1 виникає інтерес до військової діяльності, він створює «потішні» полки , які стали згодом основою російської армії. Захоплюється вогнепальною справою, суднобудуванням. Багато часу проводить в Німецькій слободі, стає прихильником європейського життя, заводить друзів. У 1689 році Софія була відсторонена від престолу, і влада перейшла до Петра І, а управління країною довірено його матері і дядьку Л. К. Наришкіній. Петро продовжив війну з Кримом, взяв фортецю Азова. Подальші дії Петра І були спрямовані на створення потужного флоту. Зовнішня політика Петра І того часу була зосереджена на пошуку союзників у війні з Османською імперією. З такою метою Петро відправився в Європу. У цей час діяльність Петра І полягала тільки в створенні політичних союзів. Він вивчає кораблебудування, пристрої, культуру інших країн. Повернувся в Росію він після звістки про стрілецькі заколоти. В результаті подорожі захотів змінити Росію, для чого було зроблено кілька нововведень. Наприклад, введено літочислення за юліанським календарем.
ответ:
средние века – понятие в плане широкое. обычно средневекового запада, католического мира, делят на два периода: темные века, длившиеся примерно с v по х век, и высокое средневековье, начавшееся на рубеже тысячелетий и закончившееся в разных странах западной европы в разное время, от xiii до xvii века. нередко выделяется еще один важный промежуточный период – раннее средневековье, время формирования структур феодального общества, продолжавшееся примерно с x по xii века.
почти пятисотлетний период в европы после падения западной римской империи традиционно именуется темными веками. название отчасти справедливое, хотя оно и заведомо задает определенное негативное отношение к этому периоду.
темные века – это период с v по х века, время, когда на развалинах римской империи медленно и тяжело, с огромными потерями и страданиями зарождалось новое христианское общество.
это время великого переселение народов, когда просторы европы заполонили орды кочевых племен - молодых варварских народов, ищущих новой жизни в новых краях. это время мгновенно возникавших и стремительно распадавшихся царств, державшихся силой и властью правителей – военных вождей. таков был вождь монгольского племени гуннов аттила, чьи конные орды безжалостно терзали земли бывшей империи. таков был карл великий, основатель могучей франкской империи, наследницы величия рима. таковы были и многие другие племенные вожди и короли – кто более, кто менее преуспевшие на поле брани и в политике.
темные века – эпоха силы, а не мудрости, войны, а не дипломатии.
темные века – период в западной европе в v – x вв.
великое переселение народов – перемещение различных племен в iv – vii вв. с периферии римской империи к центру, а также в пределах самой империи
