Галицько-Волинська держава була прямою спадкоємицею Київської Русі;
- розташована на українських землях, вона стала власне першою моноетнічною, тобто населеною переважно представниками однієї нації, українською державою.
Галицько-Волинське князівство зробило великий внесок у формування української культури. У культурі цих земель гається оригінальне поєднання спадщини Київської Русі і нових рис, зумовлених зв'язками з Візантією, Західною і Центральною Європою, країнами Сходу. За рівнем культурного розвитку Галицько-Волинська держава нічим не поступалася іншим державам, а часом ставала батьківщиною нових творчих здобутків.
Культурні досягнення Галицько-Волинської держави — унікальна школа іконопису, своєрідна архітектура, що поєднала західноєвропейський та слов'яно-візантійський стилі, література та фольклор увійшли в скарбницю духовної культури людства.
Започатковані в Києві, Чернігові та Переяславі, на Волині й Галичині давньоукраїнська культура, мова, господарські зв'язки між різними частинами українських земель становили ту матеріальну і духовну основу, на якій постала згодом Українська козацька держава.
Яблоко раздора Пелей и Фетида, родители героя Троянской войны Ахиллеса, забыли пригласить на свою свадьбу богиню раздора Эриду. Эрида очень обиделась и тайно бросила на стол, за которым пировали боги и смертные, золотое яблоко; на нем было написано: «Прекраснейшей» . Поднялся страшный спор между тремя богинями: супругой Зевса - Герой, Афиной - девой, богиней мудрости, и прекрасной богиней любви и красоты Афродитой. «Судьей между ними был избран юноша Парис, сын троянского царя Приама. Парис присудил яблоко богине красоты. Благодарная Афродита Парису похитить жену греческого царя Менелая, прекрасную Елену. Чтобы отомстить за такую обиду, греки пошли войной на Трою. Как видите, яблоко Эриды и на самом деле привело к раздору.
Памятью об этом осталось выражение «яблоко раздора» , означающее всякую причину споров и распрей. Говорят также иногда «яблоко Эриды» , «яблоко Париса» . Нередко можно услышать и слова «бросить яблоко раздора между несколькими людьми» . Смысл этого совершенно понятен.
Яблоко раздора Пелей и Фетида, родители героя Троянской войны Ахиллеса, забыли пригласить на свою свадьбу богиню раздора Эриду. Эрида очень обиделась и тайно бросила на стол, за которым пировали боги и смертные, золотое яблоко; на нем было написано: «Прекраснейшей» . Поднялся страшный спор между тремя богинями: супругой Зевса - Герой, Афиной - девой, богиней мудрости, и прекрасной богиней любви и красоты Афродитой. «Судьей между ними был избран юноша Парис, сын троянского царя Приама. Парис присудил яблоко богине красоты. Благодарная Афродита Парису похитить жену греческого царя Менелая, прекрасную Елену. Чтобы отомстить за такую обиду, греки пошли войной на Трою. Как видите, яблоко Эриды и на самом деле привело к раздору.
Памятью об этом осталось выражение «яблоко раздора» , означающее всякую причину споров и распрей. Говорят также иногда «яблоко Эриды» , «яблоко Париса» . Нередко можно услышать и слова «бросить яблоко раздора между несколькими людьми» . Смысл этого совершенно понятен.
Галицько-Волинська держава була прямою спадкоємицею Київської Русі;
- розташована на українських землях, вона стала власне першою моноетнічною, тобто населеною переважно представниками однієї нації, українською державою.
Галицько-Волинське князівство зробило великий внесок у формування української культури. У культурі цих земель гається оригінальне поєднання спадщини Київської Русі і нових рис, зумовлених зв'язками з Візантією, Західною і Центральною Європою, країнами Сходу. За рівнем культурного розвитку Галицько-Волинська держава нічим не поступалася іншим державам, а часом ставала батьківщиною нових творчих здобутків.
Культурні досягнення Галицько-Волинської держави — унікальна школа іконопису, своєрідна архітектура, що поєднала західноєвропейський та слов'яно-візантійський стилі, література та фольклор увійшли в скарбницю духовної культури людства.
Започатковані в Києві, Чернігові та Переяславі, на Волині й Галичині давньоукраїнська культура, мова, господарські зв'язки між різними частинами українських земель становили ту матеріальну і духовну основу, на якій постала згодом Українська козацька держава.