Відповідь:
надіюсь до Пояснення:
Римський патронат – інститут, який з’явився за часів Римської республіки (509 р. до н. е.), і продовжував своє існування аж до занепаду Римської імперії. Але хоч би якої з цих думок ми не трималися, у всякому разі ми повинні визнати, що відносини між патронами і клієнтами були побудовані за аналогією з родинними відносинами. Клієнт, обравши собі патрона з числа кровних римських громадян (патриціїв), приписувався до його роду, прилучався до родинного культу і отримував право називатися родинним ім’ям патрона [1, c. 175]. Він вважався як би усиновленим патроном.
Його ставлення до патрона були не тільки подібні спорідненим, але вважалися навіть священними, так як родичі не завжди брали участь у родовому культі, а клієнт приймався в рід тільки за умови участі у обрядах. Ні клієнт, ні патрон не могли позиватися один з одним, ні свідчити один проти іншого. Клієнт зобов’язаний був ставитися до патрона з повагою, надавати йому послуги, обдаровувати його дочок приданим, сплачувати за нього і за його дітей викуп у випадку, якщо вони потрапили в полон до ворога, брати участь своїм майном в платежі боргів патрона або покритті витрат при відправленні громадської служби і т. д. Зв’язок клієнта з патроном вважався постійним і навіть спадковим, і якщо клієнт помирав бездітним, то його майно переходило до патрона. Натомість патрон повинен був всіляко сприяти клієнту і, між іншим, захищати його інтереси перед судом подібно до того, як захищав би інтереси своїх родичів[3, c. 167-168].
Объяснение:
Племянник М. Шейбанихана Убайдуллахан внес огромный вклад в развитие литературы своими газелями, рубаи, китьа и туюками. Он хорошо знал узбекский, персидский и арабский языки, сочинял стихи на этих языках под псевдонимами „Убайди“, „Убайдулла“ и „Раб Убайди“. Его стихи собраны в трех книгах — диванах
При Шейбанидах развивалась и литература. Особое место в литературе этого периода занимают М. Шейбанихан, его племянник Убайдуллахан, К. Бинои, М. Салих и Мушфики.
Несмотря на то, что вся жизнь Шейбанихана была связана с войной, он находил время заниматься поэзией. Известен диван его стихов. На сегодняшний день многие его произведения растащены в разные страны мира. Например, в настоящее время диван его стихов хранится в библиотеке Стамбула.
Шейбанихан в своих стихах особенно воспевал города Самарканд и Бухару. Например, в одном из стихов он сравнивает Самарканд с раем; городом Бухарой он восхищается как Каабой.
Племянник М. Шейбанихана Убайдуллахан внес огромный вклад в развитие литературы своими газелями, рубаи, китьа и туюками. Он хорошо знал узбекский, персидский и арабский языки, сочинял стихи на этих языках под псевдонимами „Убайди“, „Убайдулла“ и „Раб Убайди“.
Его стихи собраны в трех книгах — диванах. В дальнейшем они были собраны в одну книгу под названием „Куллият“.
„Шейбани-наме“ М. Салиха одновременно является и литературным произведением — дастаном. В узбекской литературе XVI века это произведение выделяется своим высоким художественным уровнем и простотой языка.
Поэт Мушфики, служивший при дворе Абдуллахана II и удостоившийся звания „Малик-уш-шуаро“, в своих стихах беспощадно критикует несправедливость представителей правящих кругов.
