Іншим важливим джерелом опозиції, скрушним Рішельє з властивою йому рішучістю, була меншина гугенотів (протестантська). Примирливий Нантський едикт Генріха IV від 1598 року гарантував гугенотам повну свободу совісті й відносну свободу богослужіння. Він залишав за ними велике число укріплених міст — в основному на півдні і південному заході Франції. Рішельє убачав у цій незалежності загрозу державі, особливо під час війни. Гугеноти були державою в державі, вони мали сильних прихильників в містах і могутній військовий потенціал. Кардинал волів не доводити ситуацію до кризи, проте фанатизм гугенотів підігрівався Англією, вічною суперницею Франції. Участь, прийнята гугенотами в 1627 році в нападі англійців з моря на узбережжі Франції, стала для уряду сигналом до початку дій (див. Англо-французька війна (1627 — 1629)). До січня 1628 року була обложена фортеця Ла-рошель — опорний пункт протестантів на березі Біськайської затоки.
ответ: – самый лучший учитель, у которого самые плохие ученики,
или о предвестнике социалистической революции петре первом, о последнем из императоров россии, о троцком как вдохновителе ленина, о сталине, хрущеве, брежневе и других вождях и их роли в жизни страны и народа
были времена, когда пропаганда внушала: роль личности в не так уж велика. главное – «порыв масс», «общественное сознание», «воля народа». и вообще, «единица – вздор, единица – ноль». и в то же время та же компартийная пропаганда, например, утверждала: «вождь мирового пролетариата» владимир ильич ленин – личность всех времен и народов. он, дескать, надолго определил пути развития многих стран, наций, всего человечества. так есть ли в личности, сыгравшие или играющие ключевую роль не только в жизни отдельного государства, но и мирового сообщества в целом? и если такие личности есть, то как, давая им объективные характеристики, отделить правду от вымысла, легенду – от реальности? сегодня об этом рассуждает член мсп николай песоцкий.
***
объяснение: