Уинстэнли Джерард - социалист-утопист Англии 17 века, идеолог диггеров (крайне левых демократов-революционеров во времена Английской буржуазной революции).
Его главное творение - "Закон свободы" - коммунистическая утопия, в которой практически в виде готовой конституции он рассмотрел все грани социального и политического строя общества с истинным равноправием. Джерард первым связал идеалы коммунизма с нуждами работяг-бедняков, а гражданские свободы со свободой от первостепенных нужд.
Составил готовую конституцию, где уделял большое внимание коммунистическим идеалам и хотел таким образом поднять уровень жизни самых бедных слоев населения, развить левые идеи. Внес большой вклад в развитии свобод для населения и регулировки свободы слова и печати.
Объяснение:
У XIX ст. літопис Самовидця широко використовували майже всі українські історики, що досліджували надзвичайно багату на події історію України другої половини XVII ст. Це зумовлене значною мірою тим, що в першій половині XIX ст. ще не були опубліковані достовірніші за літописи історичні документи. До того ж літописи давали суцільний виклад подій про Україну.
Після того, як 1846 року літопис Самовидця був опублікований, про нього з`явились окремі дослідження, а історичні праці містили посилання на це джерело.
Літопис Самовидця дійшов до нас без імені автора і місця його написання. Чи ці дані загублені пізнішими переписувачами, чи автор волів приховати своє прізвище, це питання розв`язати важко. Довгий час в історичній літературі точилася полеміка про те, хто ж був автором літопису Самовидця? Ця суперечка була не безпредметною. Від розв`язання питання про авторство літопису залежало ряд інших питань з історії XVII ст., зачеплених у літопису, зокрема про соціальні погляди літописця, про ідейну цілеспрямованість твору, про оцінку ряду фактів, висвітлених Самовидцем як особою свого часу, тощо.
Літопис Самовидця є одним з зразків української літературної мови XVII ст. Незважаючи на архаїзми, різного роду місцеві діалектизми, полонізми та інші мовні та стилістичні особливості, які пояснюються умовами часу, твір Самовидця яскраво свідчить, що в українській літературній мові XVII ст. була міцна основа живої народної мови.
