Заснування Січі
Чортомлицька Січ була заснована запорозьким отаманом-гетьманом Федіром Лутаєм у 1652 році.
Діяльність Січі
Всенародне визнання і гучна слава Чортомлицької Січі поширились в часи отаманства Івана Сірка (1659—1680), який з 1663 року проживав виключно на Чортомлицькій Січі і більше 15 разів обирався кошовим отаманом, здобувши всенародне визнання своїми військовими заслугами. Зокрема прославився розгромом 60-тисячного османсько-татарського війська, що несподівано напало на Січ в новорічну ніч 1675—1676 року; а також Кримським походом 1676 року, коли запорожці під проводом Сірка вперше форсували Сиваш і розгромили ханську столицю Бахчисарай.
З часів Гетьманщини, збройними силами якої виступало Військо Запорозьке, утверджується термін «Низове Військо Запорозьке», військово-політичним центром якого стала Чортомлицька Січ. Як опозиційна військова сила, вона перебувала у скрутному становищі з першого дня свого заснування в часи Гетьманщини. А так зване Андрусівське перемир'я 1667 року, укладене між Річчю Посполитою та Московією, значно погіршило становище Запорозької Січі, яка потрапила у подвійну немилість обох держав. Чортомлицька Січ стала першої Січчю, що мала трьох ворогів: Річ Посполиту, Московію та Кримське ханство в союзі з Османською імперією. Тому січовики виступали у ролі союзників своїх ворогів, щоби за до одного ворога побити іншого. Це пояснює їх об'єднання з Мазепою. Хоча вони й ворогували з гетьманом, проте разом з ним виступили проти Петра І.
Объяснение:
Слово «гладиатор» произошло от латинского «gladius», т. е. «меч». В Древнем Риме гладиаторами называли военнопленных и рабов, которые были специально обучены для вооруженной борьбы друг с другом на аренах амфитеатров. Гладиаторы Рима боролись на публике, пока один из них не упадет замертво. Поединки изначально устраивались в дни самых больших религиозных праздников, а потом превратились в самое популярное зрелище, нацеленное на увеселение простых граждан. Традиция таких сражение сохранялась более чем 700 лет.
История появления
Обычай проведения подобных боев пришел в Древний Рим от этрусков, у которых такие битвы носили чисто религиозный характер, а убитые считались жертвоприношением богу войны Марсу.
Военнопленные и приговоренные к казни - вот кто такие гладиаторы в самом начале зарождения этого явления. По римским законам они имели право принимать участие в боях, а в случае победы на выигранные деньги могли выкупить свою жизнь. Бывали также случаи, когда граждане, отказавшись от свободы, решали принять участие в таких сражениях в погоне за народной славой и деньгами.
Первые бои
Дебютным сражением гладиаторов в Древнем Риме считается поединок трех пар участников, который был устроен в 264 году до н. э. во время поминок по Бруту Пери. Популярной такая забава стала через 50 лет, когда 22 пары бестиариев в течение 3 дней радовали жителей на похоронных игрищах, организованных в честь триумвира Марка Эмилия Лепида. В 105 году до н. э. уже каждый ребенок знал, кто такие гладиаторы, благодаря неустанным попыткам трибунов, нацеленным на увеселение римской черни, которая к этому времени была уже практически сформирована как социальный пласт. Гладиаторские бои были официально признаны публичной забавой
Объяснение:
