Розселення тісно пов'язане з міграціями. Основні види міграцій — зовнішні й внутрішні. Останні, у свою чергу, поділяються на міжрайонні міграції та міграції між містом і селом. Зовнішньою називається міграція населення між країнами. Люди, які виїздять з країни, називаються емігрантами, а які приїздять — іммігрантами.
У зовнішніх міграціях Україна в другій половині 90-х років мала від'ємне сальдо. З точки зору статистики, міграційні процеси не завжди раціональні для нашої країни: освітній рівень тих, хто прибуває в Україну, значно нижчий від освітнього рівня тих, хто вибуває з неї. За всіма показниками погіршується якісний склад населення України.
З внутрішньої міграції найбільшу цікавість становить переселення з села до міста, що становить основу урбанізації. Урбанізацією називається збільшення питомої ваги міського населення й зростання соціально-економічної ролі міст, їх розвиток в загальній системі.
Для світового суспільства в останні три століття характерною особливістю є процес інтенсивного посилення міграційних процесів, швидка урбанізація. Згідно з прогнозами, у 2025 р. частка міського населення в світі становитиме 60 %. В Україні за 1940—1992 рр. частка міських жителів зросла майже в 3 рази. Зараз в Україні показник урбанізації становить 67,2 %.
Зростання міст і підвищення їх ролі визначає процес урбанізації (Донбас, Луганська обл., Дніпропетровська обл. — найвищий рівень урбанізації). Найвищий відсоток міського населення в Україні — у Донецькій (90 %), Дніпропетровській (84 %), Луганській (87 %) та Харківській (79 %) областях. Найнижчий — у Чернівецькій, Тернопільській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (39 — 44 %). Міське населення більш зосереджене у промислових районах Донбасу й Придніпров'я. Західні регіони України недостатньо урбанізовані. Процес урбанізації створює міські агломерації.
Приклади міських агломерацій в Україні:
Моноцентричні — Київська, Харківська, Львівська, Одеська.;
Біцентричні — Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська;.
Поліцентричні — формуються на Донбасі.
Є області де сільське населення переважає над міським:
Тернопільська;
Вінницька;
Чернівецька;
Івано-Франківська;
Закарпатська.
У багатьох країнах світу на базі великих міст формуються великі міські агломерації із багатомільйонним населенням. Такі агломерації, як Нью-Йоркська, Токійська, Лондонська, за чисельністю населення і економічним потенціалом переважають багато держав світу. Але ще більші за розмірами мегаполіси — великі урбанізовані райони, які утворюються в індустріальних країнах. Чисельність мегаполісу Токайдо (в Японії) — більше 50 млн. осіб; Північно-Східного мегаполісу у США — більше 40 млн. осіб і т. д.
Объяснение:
Розселення тісно пов'язане з міграціями. Основні види міграцій — зовнішні й внутрішні. Останні, у свою чергу, поділяються на міжрайонні міграції та міграції між містом і селом. Зовнішньою називається міграція населення між країнами. Люди, які виїздять з країни, називаються емігрантами, а які приїздять — іммігрантами.
У зовнішніх міграціях Україна в другій половині 90-х років мала від'ємне сальдо. З точки зору статистики, міграційні процеси не завжди раціональні для нашої країни: освітній рівень тих, хто прибуває в Україну, значно нижчий від освітнього рівня тих, хто вибуває з неї. За всіма показниками погіршується якісний склад населення України.
З внутрішньої міграції найбільшу цікавість становить переселення з села до міста, що становить основу урбанізації. Урбанізацією називається збільшення питомої ваги міського населення й зростання соціально-економічної ролі міст, їх розвиток в загальній системі.
Для світового суспільства в останні три століття характерною особливістю є процес інтенсивного посилення міграційних процесів, швидка урбанізація. Згідно з прогнозами, у 2025 р. частка міського населення в світі становитиме 60 %. В Україні за 1940—1992 рр. частка міських жителів зросла майже в 3 рази. Зараз в Україні показник урбанізації становить 67,2 %.
Зростання міст і підвищення їх ролі визначає процес урбанізації (Донбас, Луганська обл., Дніпропетровська обл. — найвищий рівень урбанізації). Найвищий відсоток міського населення в Україні — у Донецькій (90 %), Дніпропетровській (84 %), Луганській (87 %) та Харківській (79 %) областях. Найнижчий — у Чернівецькій, Тернопільській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (39 — 44 %). Міське населення більш зосереджене у промислових районах Донбасу й Придніпров'я. Західні регіони України недостатньо урбанізовані. Процес урбанізації створює міські агломерації.
Приклади міських агломерацій в Україні:
Моноцентричні — Київська, Харківська, Львівська, Одеська.;
Біцентричні — Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакієвська;.
Поліцентричні — формуються на Донбасі.
Є області де сільське населення переважає над міським:
Тернопільська;
Вінницька;
Чернівецька;
Івано-Франківська;
Закарпатська.
У багатьох країнах світу на базі великих міст формуються великі міські агломерації із багатомільйонним населенням. Такі агломерації, як Нью-Йоркська, Токійська, Лондонська, за чисельністю населення і економічним потенціалом переважають багато держав світу. Але ще більші за розмірами мегаполіси — великі урбанізовані райони, які утворюються в індустріальних країнах. Чисельність мегаполісу Токайдо (в Японії) — більше 50 млн. осіб; Північно-Східного мегаполісу у США — більше 40 млн. осіб і т. д.
Объяснение:
В северо-восточной Африке простираются огромные пустыни. По этой земле несет свои воды одна из самых больших рек в мире — Нил, ее протяженность с юга на север составляет 1200 км. Нил сравнивают с цветком лотоса: русло — это стебель, а место впадения в Средиземное море, где Нил распадается на множество рукавов, образуя дельту, — это цветок.
Население Египта проживало и проживает вдоль русла Нила, вдоль дельты и в оазисах — островках зелени в пустыни; Фаюмский оазис — самый большой в Египте. К западу от Нила простиралась огромная Ливийская пустыня, к востоку — Аравийская пустыня, на юге, за первым порогом Нила (пороги — каменистый или скалистый участок в русле реки) располагалась Нубия
Жизнь людей полностью зависела от Нила. В начале лета проливные дожди напитывали реку, потоки воды устремлялись в долину Нила, неся с собой ил — частицы полусгнивших растений и красноватых горных пород. Каждый год в июле начинался разлив Нила. После разлива Нил возвращался в свое русло, оставляя на берегах плодородный ил. Иногда разливы были очень сильными или, наоборот, очень слабыми, в Египте начинался период тощих, голодных лет. Египтяне верили, что это гневается Нил. С июля по ноябрь — сезон разлива Нила — ахет; с ноября по март — сезон прорастания — перет, и с марта по июль — сезон засухи — хему.
Чтобы задержать воду на полях, земледельцы строили плотины, чтобы отвести излишки воды с полей — рыли отводные каналы. Эта тяжелая работа требовала совместных усилий, поэтому земледельцы объединялись в общины. Общины объединялись в номы, которыми управляли номархи. Номы воевали друг с другом, стремясь покорить своих соседей. В конце концов, долина Нила оказалась поделенной на два больших царства: в низовьях реки, то есть в дельте, располагался Северный Египет, а выше по течению — Южный Египет.
Царь Южного Египта носил белую корону, похожую на высокий шлем. Корона царя Северного Египта была красного цвета и имела возвышение сзади. Между двумя царствами шли ожесточенные войны. Об этих войнах рассказывает египетский рельеф — выпуклое изображение на камне. На нем царь Верхнего Египта замахнулся на коленопреклоненного царя Нижнего Египта . Примерно 3 тыс. лет до н. э. Южный Египет окончательно подчинил Северный Египет, объединив всю страну. Повелителей всего Египта называют фараонами, в Древнем Египте правителей называли «великий дом», то есть царский дворец. Столицей Египетского государства стал город Мемфис.