У другій половині ХІХ ст. було відомо понад 60 хімічних елементів. Властивості простих речовин (тих, які вдалось виділити у чистому вигляді) і їх сполук необхідно було систематизувати.
При спробах класифікувати відомі елементи за основу брались схожі властивості, атомна маса і валентність, на основі яких елементи об’єднували в групи.
Так на основі схожості властивостей, А.Лавуаз’є та І. Берцеліус класифікували елементи на метали і неметали.
Найближче до відкриття періодичного закону підійшов Л. Мейєр. Він опублікував таблицю (1864 р.), у якій 44 із 64 відомих елементів розмістив у шести групах згідно зростання атомних мас і їх вищій валентності за Гідрогеном. Основними недоліками таблиці Мейєра були відсутність наукової класифікації елементів і відсутність місця для нових елементів.
1. S⁰ + 2e⁻ = S²⁻ 1s² 2s² 2p⁶ 3s²3p⁶ - будова електронної оболонки аніону Сульфура (сульфід-йону) Na⁰ - e⁻ = Na⁺ 1s² 2s²2p⁶ 3s⁰ - будова електронної оболонки катіону Натрію. 2. У атома Алюмінію радіус атома менший за атом Натрію, сила, з якою притягуються до ядра електрони, більша, тобто віддача електронів зовнішних у атома Алюмінія буде меншою, ніж у атома Натрію. Атому Натрія легше віддати 1 зовнішній s-електрон, ніж атому Алюмінію віддати три. Тому металеві властивості у атома Натрію більш виразкові за атом Алюмінію. 3. Флуор - самий активніший неметал, у нього радіус атома менший за радіус атома Оксигена, зовні атом Флуора має 7 електронів, до октету недостає 1 електрону, так що при хімічних реакціях він його з задоволенням візьме для побудови хімічного зв'язку. Флуор - самий електронегативний елемент, який завжди проявляє ступінь окисненності -1. 4. у атома Хлору 7 електронів зовні, один - неспарений, у Плюмбума - 4, 2 - неспарених, As - 5, 3 неспарених, Kr - 8, всі спарені
Выпишешь самое главное
Объяснение:
5.1. Перші спроби класифікації хімічних елементів
У другій половині ХІХ ст. було відомо понад 60 хімічних елементів. Властивості простих речовин (тих, які вдалось виділити у чистому вигляді) і їх сполук необхідно було систематизувати.
При спробах класифікувати відомі елементи за основу брались схожі властивості, атомна маса і валентність, на основі яких елементи об’єднували в групи.
Так на основі схожості властивостей, А.Лавуаз’є та І. Берцеліус класифікували елементи на метали і неметали.
Найближче до відкриття періодичного закону підійшов Л. Мейєр. Він опублікував таблицю (1864 р.), у якій 44 із 64 відомих елементів розмістив у шести групах згідно зростання атомних мас і їх вищій валентності за Гідрогеном. Основними недоліками таблиці Мейєра були відсутність наукової класифікації елементів і відсутність місця для нових елементів.