Нуклеїнові кислоти являють лінійні полімери нуклео- зідмонофосфатов, тобто полінуклеотіди. Нуклеотиди побудовані з трьох компонентів: пиримидинового або пуринового підстави, вуглеводу (пентози) і фосфорної кислоти. Нуклеотиди пов'язані між собою в ланцюг фосфодіефірних зв'язком. Вона утворюється за рахунок етерифікації ОН-групи С-З-пентози одного нуклеотиду і ОН-групи фосфатного залишку іншого нуклеотиду.
Молекула нуклеїнової кислоти має два рівні структурної організації.
Первинна структура нуклеїнових кислот визначається як послідовність нуклеотидних залишків в полімерного ланцюга. Різноманіття молекул ДНК і РНК пояснюється їх первинною структурою.
Вторинна структура у молекул ДНК і РНК різна. Молекула ДНК є правозакрученной спіраль, що складається з двох полінуклеотидних ланцюгів з антипаралельними ходом. Це означає, що 3-концу одного ланцюга відповідає 5-кінець іншого ланцюжка, і навпаки. Залишки підстав спрямовані всередину спіралі. На один виток спіралі доводиться 10 пар основ. Ланцюги ДНК не ідентичні, так як нуклеотідний склад їх різний, проте первинна структура одного ланцюга зумовлює нуклеотидну послідовність іншого ланцюга, тобто вони комплементарні один одному. Це пов'язано з існуванням комплементарних пар основ. Фізико-хімічну основу комплементарності складають водневі зв'язку, які можуть утворитися тільки між аденином одного ланцюга і тиміном іншого, протилежноспрямованої ланцюга (пара А-Т), і аналогічно між гуаніном і цитозином (пара Г-Ц).
Молекула РНК складається з однієї полінуклеотидних ланцюга. Окремі ділянки цього ланцюга (до 20-30 нуклеотидних пар) можуть бути комплементарні між собою і утворюють спіральну структуру за рахунок зв'язків між аденином і урацілом (пара А-У) і гуаніном і цитозином (пара Г-Ц). Між спіраль ділянки розташовуються одноцепочечниє петлі.
Існує кілька різновидів РНК: матрична (мРНК), транспортна (тРНК), рибосомная (рРНК).
Объяснение:
1. Можно добавить во все пробирки цинк.
а) цинк вытеснит медь из сульфата меди (II) и на гранулах цинка появится медь золотисто-розового цвета:
CuSO₄+Zn=ZnSO₄+Cu
б) цинк вытеснит железо из сульфата железа (II) и на гранулах цинка появится железо серебристо-белого цвета:
CuSO₄+Zn=ZnSO₄+Fe
в) там где находится сульфата цинка ничего не произойдет.
2. Можно добавить во все пробирки гидроксид натрия:
а) там где находится сульфата меди (II) раствор с синего прозрачного цвета превратится в осадок голубого цвета гидроксида меди:
CuSO₄ +2NaOH=Cu(OH)₂↓+Na₂SO₄
Cu²⁺+SO₄²⁻ +2Na⁺+2OH⁻=Cu(OH)₂↓+2Na⁺+SO₄²⁻
Cu²⁺ +2OH⁻=Cu(OH)₂↓
б) там где находится сульфата железа (II) раствор с сине-зеленоватого цвета превратится в осадок серо-зеленоватого цвета:
FeSO₄ +2NaOH=Fe(OH)₂↓+Na₂SO₄
Fe²⁺+SO₄²⁻ +2Na⁺+2OH⁻=Fe(OH)₂↓+2Na⁺+SO₄²⁻
Fe²⁺ +2OH⁻=Fe(OH)₂↓
в) там где находится сульфата цинка выпадет осадок белого цвета:
ZnSO₄ +2NaOH=Zn(OH)₂↓+Na₂SO₄
Zn²⁺+SO₄²⁻ +2Na⁺+2OH⁻=Zn(OH)₂↓+2Na⁺+SO₄²⁻
Zn²⁺ +2OH⁻=Zn(OH)₂↓
Пусть количество SiC равно х моль, а количество SiO2 равно 1 моль. Найдем массовую долю кремния в смеси:
m(Si в SiC) = 28x г.
m(Si в SiO2) = 28 г.
w(Si) = (28x + 28)/(40x + 60) = 0,59.
x = 1,682.
Найдем массовую долю SiO2 в смеси:
w(SiO2) = 60/(1,682*40 + 60) = 0,471 = 47,1%.