В три пробирки добавляем соляную кислоту. Там, где находится карбонат натрия выделится углекислый газ. Это качественная реакция на карбонат -ион.
Na2CO3 + 2HCl = 2NaCl + CO2(газ) + H2O
2Na(+) + CO3(2-) + 2H(+) + 2Cl(-) = 2Na(+) + 2Cl(-) + CO2 + H2O
CO3(2-) + 2H(+) = CO2 + H2O
В три пробирки с растворами солей добавляем раствор нитрата серебра. В пробирке, где находится бромид натрия выпадет желтоватый осадок бромида серебра. Это качественная реакция на бромид-ион.
NaBr + AgNO3 = NaNO3 + AgBr(осадок)
Na(+) + Br(-) + Ag(+) + NO3(-) = Na(+) + NO3(-) + AgBr
Br(-) + Ag(+) = AgBr
В три пробирки с растворами солей добавляем раствор нитрата серебра. В пробирке, где находится йодид натрия выпадет желтый осадок йодида серебра. Это качественная реакция на йодид-ион.
NaI + AgNO3 = NaNO3 + AgI(осадок)
Na(+) + I(-) + Ag(+) + NO3(-) = Na(+) + NO3(-) + AgI
I(-) + Ag(+) = AgI
№2
В три пробирки с растворами солей добавляем раствор нитрата серебра. В пробирке, где находится хлорид натрия выпадет белый творожистый осадок хлорида серебра. Это качественная реакция на хлорид-ион.
NaCl + AgNO3 = NaNO3 + AgCl(осадок)
Na(+) + Cl(-) + Ag(+) + NO3(-) = Na(+) + NO3(-) + AgCl
Cl(-) + Ag(+) = AgCl
В три пробирки с растворами солей добавляем раствор хлорида бария. В пробирке, где находится сульфат натрия выпадет белый осадок сульфата бария. Это качественная реакция на сульфат-ион.
Na2SO4 + BaCl2 = 2NaCl + BaSO4(осадок)
2Na(+) + SO4(2-) + Ba(2+) + 2Cl(-) = 2Na(+) + 2Cl(-) + BaSO4
SO4(2-) + Ba(2+) = BaSO4
В три пробирки с растворами солей добавляем раствор щелочи. В пробирке, где находится хлорид цинка выпадет белый осадок гидроксида цинка, который при избытке щелочи растворяется. Это качественная реакция на ион цинка.
ZnCl2 + 2NaOH = 2NaCl + Zn(OH)2(осадок)
Zn(2+) + 2Cl(-) + 2Na(+) + 2OH(-) = 2Na(+) + 2Cl(-) + Zn(OH)2
Zn(2+) + 2OH(-) = Zn(OH)2
№3.
В три пробирки с растворами солей добавляем раствор щелочи. В пробирке, где находится сульфат железа (II) выпадет зеленоватый осадок гидроксида железа(II), который со временем буреет. Это качественная реакция на ион железа(2+).
FeSO4 + 2NaOH = Na2SO4 + Fe(OH)2(осадок)
Fe(2+) + SO4(2-) + 2Na(+) + 2OH(-) = 2Na(+) + SO4(2-) + Fe(OH)2
Fe(2+) + 2OH(-) = Fe(OH)2
В три пробирки с растворами солей добавляем раствор хлорида бария. В пробирке, где находится cерная кислота выпадет белый осадок сульфата бария. Это качественная реакция на сульфат-ион.
H2SO4 + BaCl2 = 2HCl + BaSO4(осадок)
2H(+) + SO4(2-) + Ba(2+) + 2Cl(-) = 2H(+) + 2Cl(-) + BaSO4
SO4(2-) + Ba(2+) = BaSO4
В три пробирки с растворами солей добавляем раствор нитрата серебра. В пробирке, где находится хлорид железа(II) выпадет белый творожистый осадок хлорида серебра. Это качественная реакция на хлорид-ион.
FeCl2 + 2AgNO3 = Fe(NO3)2 + 2AgCl(осадок)
Fe(2+) + 2Cl(-) + 2Ag(+) + 2NO3(-) = Fe(2+) + 2NO3(-) + 2AgCl
2Cl(-) + 2Ag(+) = 2AgCl
Cl(-) + Ag(+) = AgCl
Объяснение:
удачи)
МЕТА:
– визначати тип розчину та розрізняти його компоненти;
– трактувати механізм розчинення, електролітичної дисоціації та гідролізу речовин;
– застосувати закони Дальтона та Сеченова для обчислення розчинності газів у рідинах;
– розрахувати масову частку, молярну, моляльну концентрації, мольну частку, молярну концентрацію еквівалента та титр за вказаними значеннями маси розчиненої речовини, об’єм розчину або розчинника;
– вміти готувати розчин з певною масовою часткою, молярною, моляльною концентрацією, молярною концентрацією еквіваленту або титром;
– трактувати правило змішування розчинів з різною масовою часткою і застосувати його на практиці.
Професійна орієнтація студентів
Розчини відіграють важливу роль для живих організмів. З утворенням розчинів безпосередньо зв’язані процеси засвоєння речовин, в тому числі ліків, та виведення з організму продуктів життєдіяльності. Тому, важливим є вивчення розчинності речовин у рідинах та залежність розчинності від різних факторів (температури, тиску, природи речовин). Основною характеристикою розчинів є їх кількісний склад. Це стосується як лабораторних досліджень, так і виготовлення та використання лікарських препаратів. Адже при виготовленні, аналізі чи застосуванні ліків необхідно знати вміст основного компоненту (активної речовини) у препараті, а також часто доводиться робити перерахунок концентрацій від одного вираження в інший.
Методика виконання практичної роботи.
Тема №8 Експериментальне визначення розчинності солі
Прилади і реактиви: K2Cr2O7 (крист.), стакан хімічний (50мл), піпетка (5мл), фарфоровий бюкс, технохімічні ваги.
Робота 1. Визначення розчинності біхромату калію.
На технічних терезах відважити 1 г (2 г, 3г) розтертого в порошок біхромату калію (K2Cr2O7); помістити його у стакан місткістю 50 мл, додати 5 мл (10 мл, 15 мл) дистильованої води. Суміш нагріти до повного розчинення солі. Одержаний розчин охолоджують до кімнатної температури. Випадають кристали. Коли повністю осядуть кристали, а розчин стане прозорим, злити розчин у сухий стакан. Виміряти температуру розчину. Чистою сухою піпеткою відібрати 3-5 мл розчину у зважений сухий фарфоровий бюкс. Зважити бюкс з розчином і поставити його на пальник з азбестовою прокладкою, або піщану баню, повільно випарити повністю воду і висушити сіль. Охолодити бюкс і зважити. Висушування повторити знову і знову зважити бюкс з сіллю. Визначення проводити до тих пір, поки результати двох останніх зважувань будуть відрізнятися не більше, ніж на 0,02 г (постійної маси бюкса). За результатами досліджень обчислити розчинність та процентну концентрацію розчину. Результати досліджень записати у таблицю.
Объяснение:
