українська мова ні в кого не позичена і ніким не дарована. Це витвір і власність українського народу. Вона єднала українців у часи монголо-татарського лихоліття, панування польських магнатів, шаленства московських посіпак. Нею створено сотні тисяч пісень, багатющу, глибоко гуманну літературу.
І український народ таки є. На своєму історичному шляху становлення й розвитку як нації він мав власну Київську державу, Галицько-Волинське князівство, Литовсько-Руське князівства (до речі, державною мовою в цьому князівстві була українська мова — говірка української волинської шляхти), Гетьманщину, Українську Народну Республіку, довів своє існування на референдумі 1 грудня 1991 року й під час двох революцій — Помаранчевої 2004 року та Революції гідності 2013—2014 років.
отож потрібно не забувати мову якою говорили наші пращури. адже кодом нації є її мова.
Объяснение:
Юшка — невысокий, худой, бедный человек сорока лет, работающий в кузнице подручным . Настоящее имя героя — Ефим, но все окружающие привыкли звать его Юшкой. Несмотря на свой возраст, выглядел он намного старше, и причиной тому была долго мучившая его чахотка. Юшка был слаб, плохо видел, глаза его всегда были влажны, будто в них стояли никогда не высыхающие слезы, а ходил он из года в год в одной и той же, порядком изношенной одежде.
Все жители города знали Юшку, но никто не был к нему по-настоящему добр, кроме, разве что, дочери хозяина кузницы Даши. Остальные же глумились над ним, вымещали на несчастном свою злобу. Дети бросались в него комьями земли и смеялись
Юшка умер, получив толчок в грудь от прохожего