Ребекка - дивовижна дівчина, і любов збагачує її внутрішній світ. Коли вона зрозуміла, що полюбила Айвенго, проте між ними нічого не могло бути з релігійних причин, але вона ставилася до молодого лицаря так, ніби всієї життя пов'язане з його долею.
Сковорода був видатним філософом-гуманістом. Його творчість починаючи з циклу "Сад божественних пісень", пройнята ідеєю людської рівності; критикою паразитизму експлуататорських класів, любов'ю до "людей праці", полум'яним патріотизмом.
Високі моральні якості людини виявляються у добрих вчинках. А добрі вчинки - в мудрості, бо й сама мудрість є джерелом усіх доброчесностей.
Тому збірка "Сад божественних пісень" є своєрідним ліричним щоденником, в якому відбилися життєві події, роздуми, ліричний настрій їх автора. Мислитель добре розумів убогість і станову обмеженість панівної феодальної моралі, бачив, що істини феодалізму є бар'єром на шляху розвитку людини, її природних здібностей і талантів.
Г. Сковорода дійшов висновку, що щастя треба шукати в нас самих. Усякий мусить пізнати свою натуру, свої нахили. І щастя можна придбати, будуючи життя на вічному, а не на тлінному.
Український мислитель у збірці багато уваги зосередив на думці, що людина повинна бути вільною, щоб реалізувати свої можливості. Свобода - це вищий дар і благо людини, вони притаманні їй самій за самою природою речей, але через злу волю відняті в неї гнобителями та експлуататорами.
Сам Сковорода свободу називав "головною мірою" у своєму житті; вважав це основною метою, до якої повинні прагнути трудящі люди. Бо кожен мусить бути гідним свого справжнього призначення - творити своє власне і загальне щастя.
Пейзажная лирика Тютчева воспевает самодостаточность и величавое спокойствие природы, лишенной раздирающих страстей. Существуют стихии, но это явления, обусловленные жизнью природы, а не ее злонамеренностью. Да и не воспевал Тютчев цунами и извержение вулканов – он был патриот в самом высоком значении этого слова и любил именно русскую природу. ... Тема природы в лирике Тютчева является основной и ведущей. Он находит для описания ее удивительные, берущие за душу слова, например, «божественная стыдливость страдания». Так поэт отзывается об осени, о тихом увядании природы. А как он описывает солнечный луч, который «ухватился за одеяло», или чего стоят его слова о вечере – «изнемогло движенье, труд уснул…». Мало кому под силу находить такие слова.
Объяснение:
Ребекка - дивовижна дівчина, і любов збагачує її внутрішній світ. Коли вона зрозуміла, що полюбила Айвенго, проте між ними нічого не могло бути з релігійних причин, але вона ставилася до молодого лицаря так, ніби всієї життя пов'язане з його долею.