образ татьяни ларіної в романі "євгеній онєгін" змальований пушкіним з великою сердечністю та теплом. спочатку ми зустрічаємося з татьяною — провінційною дівчиною, потім — з вищого світу. для цього образу характерні жіночість, скромність. татьяна близька природі, простому народу, навіть назвав пушкін свою героїню не випадково татьяною. він підкреслює її незвичайність: "печальна, дика, мовчазна, неначе сарна, " татьяна зростає самотньою, вона завжди замислена. не впливає на її формування. вона любить слухати розповіді своєї няні, любить романи про незвичайних героїв, почуття, її душа зливається з рідною природою.
приїзд онєгіна перевернув життя татьяни, він не схожий на інших, незвичайний, тому у серці героїні зароджується кохання. щаслива і нещасна у своєму коханні, вона, звертається до книжок та природи, тому що їй ні з ким поділитися своєю таємницею. татьяна сама стає схожою на героїнь прочитаних романів, вона все розповідає няні. пушкін відмічає народний вплив, який і сформував характер татьяни. татьяна пише онєгіну ніжного, відкритого, зворушливого листа. її кохання зливається з поетичним зображенням природи, і все це сприймається, як саме життя. це улюблений образ пушкіна. він підкреслює: "моя душа", "татьяно, друже мій татьяно". ні холодна відмова онєгіна, ні час не змогли вбити почуття татьяни, тому що вона вихована була на народному сприйнятті природи, у важкі й радісні хвилини її душа споріднена з природою, навіть пейзажні картини пушкін дає через сприйняття татьяни: зима для неї — казки, ворожіння. цим пушкін підкреслює народність героїні. про її мрії, сни автор говорить серйозно і в той же час розчулено. він любить татьяну, це єдиний образ у романі, про який пушкін не говорить з іронією.
дивіться також
"євгеній онєгін" (повний текст)
"євгеній онєгін" ()
чому роман пушкіна "євгеній онєгін" називають енциклопедією російського життя? (та інші запитання)
біографія олександра пушкіна
автор підкреслює в героїні не тільки здатність на полум'яні почуття, але й вміння стриматися (зустріч з онєгіним). вона духовно багата натура. щоб краще вобъяснение:
С каждым годом мы все дальше и дальше уходим от военной поры. Новремя не имеет власти над тем, что люди пережили в войну. Это было оченьтрудное время. Советский солдат умел смело смотреть в глаза смертельнойопасности. Его волей, его кровью добыта победа над сильным врагом. Нетграниц величию его подвига во имя Родины, как нет границ величию трудовогоподвига советского народа. "Все для фронта, все для победы! " - этот лозунг стал главным спервых дней войны для людей, заменивших рабочих, ушедших на фронт. Женщиныи подростки стали главной силой на трудовом фронте. Мои земляки - волжанесделали много для победы над фашистской Германией. С запада страны вКуйбышев было эвакуировано много военных заводов. Куйбышев стал важныминдустриальным центром. Я читал много рассказов о том, как мальчишкивоенной поры простаивали за станками по двенадцать - четырнадцать часов длятого чтобы их отцы и братья скорее вернулись с фронта. По фронтовому трудилась молодежь и на селе. Ведь для фронтовиков идля рабочих нужен был хлеб. Школьники взрослым растить и убиратьурожай. Они пропалывали посевы, косили сено, убирали овощи. В областистали создаваться женские тракторные бригады. Моя бабушка, ТимрязанскаяМария Ивановна, работала в женской тракторной бригаде Галины Лазаревой. Этобыла первая женская тракторная бригада, созданная в Ставропольском районево время войны. Бабушка закончила школу механизаторов, работала штурвальнымна комбайне, а потом трактористкой на "Универсале". Работать нужно было оттемна до темна. В осенне-зимнюю пору нужно было заниматься ремонтомтехники. Помещения были холодными. Бабушка рассказывала, что даже ногипримерзали к сапогам. Но нужно было работать, ведь на фронте гибли люди. Ксожалению, бабушка рано ушла из жизни, а я так мало слышал ее рассказов.Уже десятилетия отделяют нас от суровых дней войны. Уходит поколение,вынесшее тяжелый груз войны. Но народная память сохранит и немеркнущийподвиг, и неслыханные страдания, и непреклонную веру людей. Заголовок можешь придумать сам, по твоему желанию.
Главной темой первого произведения JI.H. Толстого стала тема детства. Писателя интересует процесс становления человеческой личности, формирование характера. В качестве главного героя выбран Николенька Иртеньев, лицо во многом автобиографическое. Для писателя особенно важно показать личные переживания мальчика, его чувства, впечатления, как с течением времени изменяются его взгляды на жизнь. Повествование в повести ведётся от Первого лица. Повесть Л.H. Толстого — не последовательная история воспитания и взросления главного героя и рассказчика, Николеньки Ир- теньева. Это описание ряда эпизодов его жизни — детских игр, занятий с Карлом Ивановичем, первой охоты и первой влюбленности в Сонечку Валахину, смерти матери, отношений с друзьями. То, что окружающим кажется мелким, недостойным внимания, и то, что для других является действительными событиями жизни Николеньки, в сознании самого героя- ребенка занимают равное место. Обида на воспитателя Карла Ивановича, который убил над головой Николеньки муху хлопушкой и разбудил его, переживается героем не менее остро, чем первая любовь или разлука с родными. Толстой подробно описывает чувства ребенка. С первых страниц повести Николенька предстаёт перед читателем вдумчивым, впечатлительным мальчиком. Именно через впечатления Николеньки и его отношение к жизни раскрывается тема детства в произведении. Теплые и трогательные воспоминания о детстве были связаны у самого Толстого со старшим братом Николаем. Именно он научил маленького Льва Николаевича необычным играм, рассказывал ему и другим братьям истории о всеобщем человеческом счастье. В одной из глав автобиографической повести «Детство» ее герой Николенька Иртеньев, во многом биографически и душевно близкий автору, говорит о ранних годах своей жизни: «Счастливая, счастливая, невозвратимая пора детства! Как не любить, не лелеять воспоминаний о ней? Воспоминания эти освежают, возвышают мою душу и служат для меня источником лучших наслаждений». Лучшие воспоминания о детстве в сознании главного героя ассоциируются с образом матушки. Мать формирует душевную, тёплую атмосферу в доме. К ней идут за советом и просят разрешить конфликт. Вот что Николенька запомнил о своей матушке на всю жизнь: «ее карие глаза, выражающие всегда одинаковую доброту и любовь», «нежная сухая рука, которая так часто меня ласкала». Через всю свою жизнь Николенька пронёс слитое воедино чувство любви к матери и к Богу. Автор называет детство самой счастливой порой в жизни человека.
ответ:
образ татьяни ларіної в романі "євгеній онєгін" змальований пушкіним з великою сердечністю та теплом. спочатку ми зустрічаємося з татьяною — провінційною дівчиною, потім — з вищого світу. для цього образу характерні жіночість, скромність. татьяна близька природі, простому народу, навіть назвав пушкін свою героїню не випадково татьяною. він підкреслює її незвичайність: "печальна, дика, мовчазна, неначе сарна, " татьяна зростає самотньою, вона завжди замислена. не впливає на її формування. вона любить слухати розповіді своєї няні, любить романи про незвичайних героїв, почуття, її душа зливається з рідною природою.
приїзд онєгіна перевернув життя татьяни, він не схожий на інших, незвичайний, тому у серці героїні зароджується кохання. щаслива і нещасна у своєму коханні, вона, звертається до книжок та природи, тому що їй ні з ким поділитися своєю таємницею. татьяна сама стає схожою на героїнь прочитаних романів, вона все розповідає няні. пушкін відмічає народний вплив, який і сформував характер татьяни. татьяна пише онєгіну ніжного, відкритого, зворушливого листа. її кохання зливається з поетичним зображенням природи, і все це сприймається, як саме життя. це улюблений образ пушкіна. він підкреслює: "моя душа", "татьяно, друже мій татьяно". ні холодна відмова онєгіна, ні час не змогли вбити почуття татьяни, тому що вона вихована була на народному сприйнятті природи, у важкі й радісні хвилини її душа споріднена з природою, навіть пейзажні картини пушкін дає через сприйняття татьяни: зима для неї — казки, ворожіння. цим пушкін підкреслює народність героїні. про її мрії, сни автор говорить серйозно і в той же час розчулено. він любить татьяну, це єдиний образ у романі, про який пушкін не говорить з іронією.
дивіться також
"євгеній онєгін" (повний текст)
"євгеній онєгін" ()
чому роман пушкіна "євгеній онєгін" називають енциклопедією російського життя? (та інші запитання)
біографія олександра пушкіна
автор підкреслює в героїні не тільки здатність на полум'яні почуття, але й вміння стриматися (зустріч з онєгіним). вона духовно багата натура. щоб краще вобъяснение: