Великий німецький літератор Бертольтт Брехт своєму всесвітньому визнанню зобов’язаний саме театру та драматургії.
Однією з найвідоміших драм, в якій Брехт підняв моральну відповідальність особи за все те, що у світі відбувається, стала драма „Життя Галілея”. Даний витвір можна віднести до філософського твору, який вчить людину переосмислювати всі свої дії і всі події, які відбуваються навколо.
В драмі Брехт наділив образ головного героя – Галілея, символом різкого перевороту як в науці, так і в духовній сфері життя, а також переосмислення
і розуміння людиною свого особового місця у Всесвіті.
Події, які висвітлюються в драмі, відбуваються в епоху Відродження в Італії. „…Кожен день приносить щось нове. Навіть столітні старці вимагають, щоб юнаки кричали їм у вуха про нові відкриття, що земля є нерухомим центром Світу — вона рухається навколо сонця…”.
Із самого народження життя Галілея приречене на драматизм. Молодого та великого вченого інквізитори змушують зріктися всіх своїх відкриттів про те, що Земля крутиться навколо своєї осі та Сонця.
Скільки б не намагався головний герой драми відстоювати власні вчення, його
все ж таки примушують перед інквізиторським судом повністю зріктися своїх вчень. Та Галілей не зламний в одному – він непохитно залишається служити істині. Заради цього головний герой здатен зріктися всього, і вчень і учнів; не їсти та не спати. Він згоден віддати все, тільки щоб істина була завжди поруч.
На всі звинувачення у зраді, які лунають в бік Галілея від його учнів: „…Нещасна та країна, у якої немає героїв”, він відповідає: „…Чесна саме та країна, яка потребує героїв…”. Галілей згоден працювати, не покладаючи рук, навіть не знаючи про те, чи знайде його праця свого слухача чи ні.
У драмі Брехта виникають зіткнення декількох ідей про людські долі, а сюжетна лінія вимальовує лінію усвідомлення головним героєм відповідальності за долю багатьох людей, а також усвідомлення своєї особистої значимості у світі.
Трагізм життя Галілея полягає в тому, що драматургом були поставлені перед головним героєм дуже суттєві питання, а саме: про долю самої науки (за яку на протязі всього твору так сильно турбується Галілей). А також гостру проблему власної відповідальності Галілея перед історією і народом.
Объяснение:
Берман завжди хотів намалювати шедевр. Коли Сью , яка допомага хворій подрузі вирішила- Джонсі потрібно жити, вона звернулася за до до Бермана . Коли Берман взнав що Джонсі дума коли впаде останній листок - вона помре, він сказав що до Сью та зробе все можливе для того щоб Джонсі жила . Тієїж ночі вони помітили що останній листок плюща впав . На наступний день Джонсі прокинулась та подивилася у вікно - там був останній листок плюща. Наступного дня лікар костатував : "небезпека минула. Ви перемогли". Тоді Сью вирішила розповісти все Джонсі: "містер Берман помер сьогодні у лікарні від запалення легень. Він хворів усього два дні . Вранці першого дня швейцар знайшов нещасного старого на підлозі в його кімнаті . Він був непритомний . Черевики і весь його одяг - промокли наскрізь , і були холодними мов лід . Ніхто не міг зрозуміти , куди він виходив такої жахливої ночі . Потім знайшли ліхтар , який ще горів , драбину , зсунуту з місця , кілька покинутих пензлів і палітру з жовтою і зеленою фарбою. Поглянь у вікно , люба , на останній листок плюща. Тебе не дивувало , що він не тремтіть і не ворушиться на вітрі ? Так, мила, це і є шедевр Бермана- він написав її тієї ж ночі , коли злитів останній листок. На мою думку мрія старого Бермана здійснилася тому що він пожертвував своїм життям й намалював свій шедевр завдяки котрому вижила Джонсі.
какой стих?
по какому стихк