Дворовые Троекурова жили в плохих условиях, боялись своего хозяина. Достаточно в подтверждение этих слов вспомнить описание псарни Трекурова. С посещения Дубровским этой псарни и начался конфликт соседей, бывших друзей. В доме Троекурова, в отличие от дома Дубровского, отношения хозяина и дворовых строились на страхе и беспрекословном рабском подчинении. В то же время крепостные Троекурова гордились богатством и положением своего хозяина, и они позволяли себе свысока относиться к соседям, надеясь на покровительство своего господина. И к ссоре Троекурова с Дубровским, и к несправедливому поступку своего хозяина по отношению к бывшему другу, крепостные Троекурова относились с позиции рабского поклонения. Автор не упоминает ни одного дворового по имени, это общая серая масса послушания. Иные крестьяне Дубровского. Они на стороне своего господина, пусть небогатого, но благородного. Их хозяин относится к ним, уважая в них человеческие достоинства. Вот о дворовых Дубровского Пушкин и пишет иначе. У них есть имена, характеры. Отношение к ссоре двух господ ясно высказал кучер Антон. Он признался сыну своего бывшего хозяина Владимиру Дубровскому, что весь люд пойдет за ним, что им никого не надо, кроме их "кормильца". Так и случилось. После пожара все крепостные Дубровского уходят за ним - в разбойники. Они преданы своему новому хозяину и верят, что именно он вершит правое дело.
ответ: Його твори перекладено на багато європейських мов. Критики порівнюють Шолома -Алейхема з Марком Твеном за схожість стилів письменників та любов до літератури для дітей. Пізніше, при зустрічі, Марк Твен зауважив, що вважає себе американським Шолом -Алейхемом.
Мати померла, коли хлопчикові виповнилося 13. У віці 15 років, натхненний Робінзоном Крузо, він написав власну, єврейську версію повісті і вирішив стати письменником. Взяв псевдонім Шолом -Алейхем (мир вам- традиційне єврейське вітання). Навчався у хедері — єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займався загальною освітою, навчався у повітовій школі.
У 1876 року отримав місце домашнього вчителя у єврейського магната Елімелеха Лоєва, та три роки навчав його доньку Голде (Ольгу) Лоєву. Між вчителем та ученицею спалахнули почуття. На жаль, в той момент багатий батько коханої не був готовий до такого соціально нерівного шлюбу, тому Шолом Рабинович втратив роботу в будинку у Лоєва. У 1880—1882 роках Шолом -Алейхем був громадським рабином у Лубнах.
Тільки через шість років, в 1883, всупереч волі свого батька, вона стала його дружиною і згодом народила йому шістьох дітей.
Письменник в різний час – (1887—1890, 1893—1905) роках жив у Києві (він називав його у своїх творах Єгупцем), де займався торговельними справами.
З 1883 пише, майже виключно, на їдиш (за винятком кількох оповідань і публікацій російською та івритом). Своєю метою ставить просвітництво простого народу, іврит володіли не усі. Отримавши спадок після смерті тестя, він видає альманах «Die Yiddishe Folksbibliotek» (Єврейська народна бібліотека) на їдиш, допомагає молодим авторам, виплачуючи їм великі гонорари. Незабаром розоряється.
Проте, до цього часу (початок XX століття) він набуває популярність як автор,крім того
Ш-А обожнював публічні виступи, постійно їх організовував, тому вже незабаром здобув собі славу письменника зі світовим ім'ям.
Объяснение: