Умови довкілля мають велике значення для життєдіяльності мікроорганізмів. Чим сприятливіші вони, тим інтенсивніше розвиваються мікроби, і навпаки. Надлишок або брак вологи, низька або висока температура, освітлення, радіоактивне випромінювання, наявність поживних речовин тощо зумовлюють відповідний темп розвитку мікробної клітини. Розвиваючись у певних умовах довкілля прокаріоти пристосовуються до них. Цим і пояснюється той факт, що в південних широтах бактерії можуть добре розвиватися при підвищеній температурі, у північних — при пониженій, галофільні мікроорганізми — у водоймищах з високим вмістом солей.
Усі чинники зовнішнього середовища, які впливають на розвиток прокаріотів, можна розподілити на три основні групи: фізичні, хімічні і біологічні. До фізичних факторів належать: волога, температура, концентрація розчинених речовин, світло та інші форми променевої енергії, радіохвилі, ультразвук. Серед хімічних чинників розрізняють рН середовища, отруйні речовини, кисень тощо. До біологічних належать різного типу взаємозв'язки і взаємовідношення між бактеріями, а також між ними та іншими організмами довкілля (симбіоз, метабіоз, коменсалізм, синергізм, антагонізм, паразитизм тощо)
Умови довкілля мають велике значення для життєдіяльності мікроорганізмів. Чим сприятливіші вони, тим інтенсивніше розвиваються мікроби, і навпаки. Надлишок або брак вологи, низька або висока температура, освітлення, радіоактивне випромінювання, наявність поживних речовин тощо зумовлюють відповідний темп розвитку мікробної клітини. Розвиваючись у певних умовах довкілля прокаріоти пристосовуються до них. Цим і пояснюється той факт, що в південних широтах бактерії можуть добре розвиватися при підвищеній температурі, у північних — при пониженій, галофільні мікроорганізми — у водоймищах з високим вмістом солей.
Усі чинники зовнішнього середовища, які впливають на розвиток прокаріотів, можна розподілити на три основні групи: фізичні, хімічні і біологічні. До фізичних факторів належать: волога, температура, концентрація розчинених речовин, світло та інші форми променевої енергії, радіохвилі, ультразвук. Серед хімічних чинників розрізняють рН середовища, отруйні речовини, кисень тощо. До біологічних належать різного типу взаємозв'язки і взаємовідношення між бактеріями, а також між ними та іншими організмами довкілля (симбіоз, метабіоз, коменсалізм, синергізм, антагонізм, паразитизм тощо)
Родился в 1870 году единственным ребенком в небогатой провинциальной семье потомственных дворян. После смерти отца и переезда в Москву был отдан в кадетский корпус, по завершении которого поступил в военное училище. Карьеру военного начинает на Украине поручиком пехотного полка, откуда, прослужив 4 года, выходит в отставку. Начиная с 1894 года, много путешествует по стране, пробуя различные гражданские профессии. В 1901-м переезжает в Санкт-Петербург, здесь происходит его знакомство со многими известными писателями того времени, такими как Бунин, Чехов, Горький. Работает секретарем одного из питерских журналов.
В 1911 году вместе со второй женой обустраивается в Гатчине, где во время I мировой войны организует военный госпиталь. Призывается в действующую армию, однако в 1915 году комиссуется по состоянию здоровья. Проходит курс лечения в Финляндии, где встречает известие о Февральской революции. В 1919-м добровольцем вступает в Северо-Западную «белую» армию под начало генерала Петра Краснова. Через Финляндию эмигрирует во Францию, где проживет впоследствии 17 лет. В 1937 году обедневший и тяжело больной Куприн возвращается на Родину и в скором времени умирает. Похоронен в 1938 году на ленинградском Волковском кладбище.
Как один из самых ярких и самобытных представителей русского реализма и натурализма в литературе Серебряного века, Куприн впервые взял в руки перо еще будучи курсантом, и несмотря на окружающие его исторические события и личные неурядицы, не переставал писать практически до самой смерти. Наиболее значительными и известными произведениями писателя явились: «Поединок», «Яма», «Гранатовый браслет», «Белый пудель», «Юнкера», «Молох», «Олеся» и многие другие.