Одним із засновників жанру сатиричної мініатюри на теренах української літератури був Володимир Самійленко. Тут він досягнув значної сили викриття потворних явищ сучасної йому буржуазної дійсності, виступаючи захисником інтересів експлуатованих і гноблених. Адже письменник розпочав свою творчість у 80-х роках XIX століття, а це були роки страшної політичної реакції, коли в царській Росії переслідувалася і придушувалась кожна революційна думка, кожний вияв прогресивних ідей. Перша збірка «З поезії В. Самійленка» вийшла 1891 року. Друга збірка — «Україна» була видана І. Франком у Львові 1906 року. В своїх поезіях В. Самійленко не міг не оминути сатиричного сарказму проти всього деструктивного в українському суспільстві. Як оригінальний і самобутній художник, Сивенький відобразив у творах окремі суттєві сторони сучасної йому доби, виявив щире співчуття до гноблених і кривджених експлуататорським ладом, показав назрівання революційного незадоволення широких мас існуючими порядками царської Росії, викривав гнобительську політику царизму, паразитизм панства та буржуазії.Одним з перших сатиричних творів є вірш В. Самійленка «Ельдорадо» (1886), в якому постає узагальнено-панорамна картина дійсності. В гострих сатиричних рядках цього вірша поет відтворює задушливу атмосферу гніту, сваволі та безправ’я в царській Росії. Безпечне і щасливе життя існує тут лише для держиморд, про волю народ може розмовляти лише в острозі, за правду дякують батогами, карають тільки бідних.В «Ельдорадо» застосовано форму сатиричного куплета, яку В. Cамійленко, спираючись на досвід П. Ж. Беранте та О. К. Толстого, розвинув в українській поезії. Закінченість куплетної строфи дала йому змогу майстерно сполучити в єдину типізовану картину окремі яскраві штрихи, кожен з яких є завершеним образом в чіткій авторській оцінці. Твір побудовано на загалом відомому до того часу контрасті висловлювань. Сатиричний ефект досягається раптовим переходом від наростаючого пафосу вдаваного вихваляння «щасливого» життя в Ельдорадо до різкого зниження тону в заключному рядку куплета, де виразно звучить гнівний авторський голос.
Віртуозна майстерність поета-сатирика, влучність його сміху виявляються в несподіваній і точній деталі, винесеній у цей кінцевий рядок, дошкульність сміху посилюється за рахунок повторюваності «ударних» слів у цьому рядку:
Там усяк говорить правду
Непідкупними устами,
Там за правду щира дяка —
Батогами, батогами.
Объяснение:
Смысл в первую очередь в том, что такие люди, как Беликов, всегда тянут вниз, не дают дорогу развитию, прогрессу, да даже простым человеческим радостям. Вспомним тот эпизод, когда главный герой ужаснулся тому, что Варенька каталась на велосипеде. Для него это настолько неприемлемо, что он даже слов не находит от своего возмущения. Также Беликов не читает никаких книг, в основном лишь газеты. Даже те древние языки, которые он преподаёт, мёртвые, на них уже никто не разговаривает. Эта деталь лишний раз подчёркивает, что то, что из себя представляет главный герой, является «застывшим», консервативным, бесполезным.
Объяснение: