ВЕЛЬМОЖА И ФИЛОСОФ
Вельможа, в праздный час толкуя с МудрецомО том, о сём,«Скажи мне», говорит: «ты свет довольно знаешь,И будто в книге, ты в сердцах людей читаешь:Как это, что́ мы ни начнем,Суды ли, общества ль учены заведем,Едва успеем оглянуться,Как первые невежи тут вотрутся?Ужли от них совсем лекарства нет?» —«Не думаю», сказал Мудрец в ответ:«И с обществами та ж судьба (сказать меж нами),Что с деревянными домами».—«Как?» — «Так же: я вот свой достроил сими днями;Хозяева в него еще не вобрались,А уж сверчки давно в нем завелись»
Петр Гринев – это главный персонаж в произведении А.С. Пушкина «Капитанская дочка».Пушкин, описывая своего персонажа, пытается донести до читателя свои мысли о том, как должна формироваться личность настоящего человека чести и истинного дворянина. Он рассказывает нам о том, как оставаться человеком, не потерять самого себя, сохранить честь и достоинство. Рассказ начинается с самого рождения маленького Петра Гринева. Его родители были небогатыми дворянами, которые сильно любили своего единственного сына. Сразу после рождения мальчика до записывают в офицеры.Учил его дядька Савельич, благодаря которому мальчик в 12 лет научился грамоте. Также стали разбираться в лошадях. Вторым учителем мальчика стал француз Бопре. Но и от него герой не получает стоящих знаний. Маленькому Петру больше нравится гулять с такими же детьми и гонять голубей. В возрасте шестнадцати лет отец принимает решение отправить юношу в армию. Он представлял службу как нечто, что принесет ему массу удовольствий и настоящей свободы от родителей. Но вскоре выясняется, что отец отправляет сына не в Петербург, а в самый дальний гарнизон. И наш герой, будучи человеком неопытным попадает в Белогорскую крепость. По пути Петр успевает неудачно сыграть в карты, серьезно обидеть своего учителя, и чуть не попасть под буран, от которого его вожатый. После всех испытаний, Петр все же попадает в крепость. Здесь, в течение многих лет, он встречает свою любовь, преодолевает множество трудностей и опасностей. Тем не менее, благодаря службе, он становится настоящим мужчиной и находит смысл своего существования. Во время службы Петр знакомится с дочерью коменданта Машей и Алексеем Швабриным. Алексей это офицер, которого сослали в крепость из-за дуэли на которой он убил человека. Гринев сближается с Швабриным, но потом он вскоре понимает, что перед ним стоит бесчестный человек.Швабрин, имеет свои виды на Машу, но та его отвергает. И Петр, желая защитить любимую, вызывает того на дуэль. Петр желает взять Машу в жены, но ее родители против. Петр страшно горюет, но вскоре на крепость нападает Пугачев. Всех, кто не пожелал сдаться, постигает смерть, лишь Швабрин переходит на сторону фальшивого царя. Петр же по чистой случайности остается в живых и отправляется в Оренбург. И ни разу он теряет своего достоинства, все делает строго со своей совестью и одерживает одну победу за другой.
Відповідь:
У свою повість-феєрію Олександр Грін вклав символічний сенс. «Червоні вітрила» - це прекрасна дитяча, а згодом і юнацька мрія, яка обов'язково повинна здійснитися. Здатністю самовіддано мріяти володіє далеко не кожна людина, а вмінням терпляче чекати здійснення мрії і зовсім небагато. У казки Гріна щасливий кінець, завдяки вмінню Ассоль мріяти і Артура Грея творити чудеса своїми руками. Коли він прикрашав свій білий корабель червоними вітрилами, він уже знав, про що мріє Ассоль і хотів подарувати їй це.
Головна героїня з самого дитинства чекала прекрасного юнака на білому кораблі з червоними вітрилами і ні на хвилину не сумнівалася, що так воно і буде. Передбачив їй зустріч з Греєм старий Егль - збирач билин і казок. Злісні люди, дізнавшись про її мрію, відпускали всілякі глузування і жартували над бідною дівчиною, але Ассоль не звертала на них уваги. Вона розуміла, що головне - це віра в мрію. До того ж любов завжди виявляється вище всяких пересуд, злоби, ненависті і заздрості. Повість-феєрія «Пурпурові вітрила» тому доказ.
У той час як Ассоль росла в Каперні, допомагаючи батькові продавати моделі мініатюрних вітрильників і пароплавів, десь на іншому кінці моря ріс і виховувався Артур Грей. Він був вихідцем із знатної родини з відомим прізвищем. З дитинства Грей мріяв стати капітаном власного судна і борознити син моря. Він володів неординарною кмітливістю, витривалістю і цілеспрямованістю, тому всім його мріям судилося збутися.
Дізнавшись від жителів Каперни про мрію Ассоль, він вирішив, у що б то не стало втілити її в реальність, подарувавши шматочок щастя бідну дівчину. В одній з крамниць Лісса він купив червоний шовк, щоб прикрасити свій білий трищогловий галиот. Він також за відомого музиканта Циммера з оркестром. В душі Грей був таким же мрійником, як і Ассоль. Він розумів, як це важливо для людини, коли його мрії здійснюються. В мить, коли він приплив в Каперну, дівчина була вражена видовищем білого корабля з червоними вітрилами. Все було точь-в-точь, як їй передбачав старий Егль.
З палуби лунала музика; від судна відокремилася маленький човен, в якій Грей поплив на берег за своєю звуженою. У той же день екіпаж корабля під звуки музики відкоркував бочку столітнього вина, щоб відсвяткувати цю подію. Так, Ассоль і Грей спіткали одну нехитру, але мудру істину - творити диво треба своїми руками. Я думаю, що повість вчить читача радіти прекрасних речей, бачити красу навколишнього світу і не переставати вірити в чудеса.
Пояснення:
Подойдёт ?