В первую очередь, маленький человек у Чехова очень разный. Он может быть смешным и ничтожным (как в рассказе «Смерть чиновника»); может быть добрым и честным неудачником (как Петя Трофимов – «вечный студент» из «Вишневого сада»); может быть внешне вполне благополучным человеком, но мучающийся каким-нибудь сильным переживанием (как герой рассказа «Дама с собачкой» Гуров, влюбившейся в провинциальную даму и не могущий погасить в себе страсть к ней); может быть мальчиком на побегушках Ванькой, сочиняющим письмо своему дедушке, которое никогда не дойдет до адресата. Во многих и многих рассказах Чехова мы встречаем образы «маленьких людей». Но каждый «маленький человек» имеет свою душу, имеет свои желания и даже которые он так и не смог реализовать.
Рассказ «Смерть чиновника» отображает маленького ничтожного человека в виде Червякова, который от переживаний просто умирает, когда совершенно не специально чихнул на генерала в театре. Червяков бросается с извинениями и, безусловно, генерал входит в его положение и прощает его. Но по каким-то причинам, которые известны только маленькому человеку, Червяков решает, что это ужасный поступок, который невозможно простить. Каждый раз он ходил к генералу и выпрашивал прощение. Хотя генерал давно уже простил его, Червяков постоянно ходил и доставал его. Но в один прекрасный момент у генерала закончилось терпение, и он выгоняет его. В то время чиновник сильно испугался и так и не смог понять, что произошло, по какой причине рассердился генерал и из-за чего заслужил такое отношение к себе.
Такое происшествие довело Червякова почти до нервного срыва. Вследствие этого, чиновник отправляется домой без настроения и в своих раздумьях, ложится на свой диван и просто умирает. Его сердце не выдерживает напряжения из-за сильных переживаний, и останавливается. Почему же он так сильно принял в душу случившуюся ситуацию? Если рассуждать, то тут все очень просто – он посчитал себя неудачником, жалким человечишкой, которого нельзя прощать. Именно своими переживаниями он и довел себя до такого безумия – банальной смерти.
Обычно Чехов высмеивал пороки в людях и этот случай не исключение. Автор и сам не понимал, как можно так сильно унижаться перед другим человеком, выпрашивая прощение и не понимая, что его и так простили. Именно за это и был наказан Червяков, ситуация забрала его жизнь.
Объяснение:
Если хочешь, можешь сократить первый абзац в (то что в скобках например или убрать его полностью)
Відповідь:Увесь навчальний рік ми тільки й живемо в.очікуванні літніх канікул, адже це прекрасний час, коли ти на волі, коли немає уроків, а можна гуляти, купатися, їсти морозиво та, взагалі, отримувати користь і задоволення. Одні з таких продуктивних літніх канікул змалював Ярослав Стельмах у повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». Героями твору є два хлопчики-п’ятикласники — Митько й Сергій. Отримавши від «улюбленої ботанічки» завдання зібрати колекцію комах, винахідливі друзі вмовляють батьків відпустити їх на літо до Митькової бабусі в село. Батьки Сергія одразу не погоджуються, бо знають, яка то вибухова сила, ці двоє друзів, але, зрештою, здаються, піддавшись вагомим аргументам про «передчасне старіння наших організмів» та двійки за незібрану колекцію,’що придумав Митько.Спочатку хлопці не виявляють жодної цікавості до збирання усяких комах, до вивчення зоології, бо чим вона може бути краща за ботаніку? Приятелі збираються присвятити час виключно забавкам, як це й годиться п’ятикласникам, що важко працювали весь навчальний рік.Приїхавши до Юрківки, по дорозі до бабусиної хати Митько й Сергій зустрічають велосипедиста Васька — хлопця років чотирнадцяти, що сміється з озброєних сачками друзів. Саме цей велосипедист від нічого робити вирішує пожартувати й налякати приятелів. Випадково побачивши Митька й Сергія на березі озера, Васько таємничо розповідає їм про страшне чудовисько, химеру, що живе в лісовому озері. Оповідь, на перший погляд, підозріла й мало подібна до правди, але цікава до неможливості! Тому Митько й Сергій вирішують все ж таки заночувати біля озера, аби з’ясувати, чи ховається в ньому страшна тварина. Власне, з цього моменту й розпочинаються найцікавіші пригоди друзів, непомітне для них самих надзвичайне захоплення зоологією. Розігруючи п’ятикласників.Васько підкидає різні докази існування озерної химери, ставить на березі річки відбитки лап страшного ненажерливого чудовиська, що з’їло навіть ворону, залишивши лише пір’я.Захопившись відгадкою таємниці лісового озера, хлопці намагаються знайти наукове пояснення феномену, тому ходять до бібліотеки й читають по вісім книжок із зоології на тиждень. Вони старанно вивчають факти, проводять справжнє серйозне дослідження, не шкодуючи нічого, — ні власних сил, ні сну, ні навіть життя невинної курки. Митько вже на основі винайдених доказів і прочитаної літератури робить припущення про виникнення назви села Юрківка, виводячи його значення з назви Юрський період. А чудовисько отримує ім’я на честь новоявлених учених — Митькозавр Стеценка.Митько й Сергій весь час потрапляють у кумедні ситуації, іноді події наближаються до конфлікту, але хлопці ніколи не сваряться, бо ж вони справжні друзі, які мають важливу спільну справу. Тож викручуються зі складних ситуацій завжди разом, неодмінно допомагаючи один одному. Долаючи свій страх перед невідомою твариною, яка, може,; з’їла навіть, людину, залишивши тільки одну сандалю, юні дослідники вперто вартують коло озера.Безперечно, приятелі дуже розчаровані, коли з’ясовується, що ніякого Митькозавра немає, а це жарт Васька. Та Митько й Сергій все одно не шкодують, бо вони розуміють, що час не минув марно. Майбутні шестикласники знають уже. стільки, що навіть не снилося Васькові, який гадав, що пошив їх у Дурні. Хлопці переповнені гордістю за свою обізнаність у динозаврах, вони чудово провели час і сповнені сил для нових відкриттів, адже вони найкращі друзі, великі однодумці.
Пояснення: