Мілдред не читає, постійно дивиться телевізор, забула навіть, де і коли вперше зустрілася зі своїм чоловіком, не має про що з ним говорити, не хоче мати дітей, вимагає грошей; Місіс Фелпс не читає, поміняла трьох чоловіків, байдужа до кожного,“у мене немає дітей, та й хто, будучи при своєму розумі, захоче їх мати”?; Місіс Бауеллс не читає, “це не так страшно: дев’ять днів з десяти діти в школі, а коли вони приходять додому, я заганяю їх в вітальню і вмикаю телевізор, це як закинути брудний одяг у пральну машину” Фабер читає, “мені аж болить від того, що відбувається”, допомагає Гаєві Монтегу врятуватися «радіопередавач, читає Біблію»; Кларіс Маклелен читає, як і вся її сім’я. з нею цікаво поговорити навіть про найменші дрібниці “як вам не соромно, ви ні в кого не закохані”(про кульбабу, про дощ), вміє дружити брандмейстер Бітті читає, вважає себе невинним, бо люди самі перестали читати, продовжує цитату про Рідлі(“з божою поміччю, Рідлі, ми сьогодні запалимо таку свічку, якої їм не загасити довіку”, “світ спокійно обходиться без книг”, цинізм переходить у відчай, прагне смерті). Гай Монтег спочатку з одними, потім з іншими “я не хочу робити тільки те, що мені скажуть, я не хочу переходити на чиїсь бік”
Следующая встреча с героем происходит в рассказе "Максим Максимыч", где мы видим его глазами автора-повествователя. Он уже не выступает героем какой-то истории, произносит несколько ничего не значащих фраз, но мы имеем возможность пристально вглядеться в яркую, оригинальную внешность Печорина. Зоркий, проницательный взгляд автора отмечает противоречия его облика: сочетание светлых волос и черных усов и бровей, широких плеч и бледных худых пальцев. Внимание повествователя приковывает его взгляд, странность которого проявляется в том, что глаза его не смеялись, когда он смеялся. "Это признак или злого нрава, или глубокой постоянной грусти", — замечает автор, приоткрывая сложность и противоречивость характера героя.
...православный храм, синее небо, широкие поля
Объяснение: