Объяснение:
Я думаю, що оповідання Олдриджа Джеймса “Останній дюйм” – це Історія про те, як важливо, щоб діти й батьки розуміли й любили один одного. Головні герої оповідання – батько й син. Батька кличуть Бен.Він був пілотом, але втратив роботу. А саме головне, мені здається, що він втратив свою сім’ю. Його дружина залишила його, тому що не могла жити в Аравії, де Бен працював.Вона виїхала на батьківщину. А його десятилітній син залишився з ним тільки тому, що Джоанна вирішила не забирати його із собою: він був їй не потрібний.
У свої сорок три роки Бен був досвідченим льотчиком, але польоти і досі приносили йому задоволення. На жаль, з цим було покінчено: після сорока про справжню льотну роботу належало забути. До того ж у нього не склалися стосунки з дружиною, а десятирічний син Деві був чужим і незрозумілим обом батькам.
Цього разу Бен, виконуючи політ на старенькому "Остері", взяв із собою Деві і незабаром про це: літак, що летів над Червоним морем, безжально жбурляло в розпеченому повітрі. Але наляканий хлопчик тримався достойно, і це тішило батька. Все-таки Деві не витримав, заплакав, а Бен ще раз подумав про те, що зовсім не вміє розмовляти із сином. Він занадто різко відповідав на питання малюка, хоча обіцяв розповісти йому, як посадити машину.
"Вся справа у тому, щоб правильно розрахувати... Коли вирівнюєш літак, треба, щоб відстань до землі була шість дюймів... Рівно шість. Якщо взяти вище, то стукнешся при посадці і пошкодиш літак. Занизько — наскочиш на грудку і перекинешся. Вся справа в останньому дюймі".
Відразу ж батько показав хлопчику, як це робиться, майстерно посадив літак на берег Акулячої бухти, названої так через її "населення". Бен і прилетів сюди заради того, щоб зробити фотографії акул, підібравшись до них якомога ближче. Потрапивши в бухту, він, здавалося, зовсім забув про сина і тільки зрідка давав йому розпорядження при розвантажуванні.
"А сюди хто-небудь коли-небудь заходить?" — запитав його Деві.
"Ніхто,— довелося відповісти Бену.— Сюди можна потрапити тільки на легкому літаку".
Приготувавши акваланг і фотоапарат для підводних зйомок, Бен увійшов у воду. Він ще раз наказав Деві не підходити до води, не хвилюватися про нього і знову відчув, що говорить із сином занадто різко, як із чужим.
Хлопчик дивився на море, що поглинуло його батька, і думав, що ж із ним буде, якщо батько так і не випірне з морської безодні.
А Бен був захоплений роботою. Акул було багато, але вони трималися на відстані. Льотчик вирішив приманити їх ближче після обіду, щоб зняти фільм про акул, замовлений йому телекомпанією.
Піднявшись на поверхню, він звелів сину принести з літака сніданок, а сам став готувати апаратуру для наступного занурення. Поївши, приліг і відразу ж заснув.
Прокинувшись, Бен став готуватися до нового спуску під воду. А Деві занепокоєно дивився на нього і знову взявся розпитувати, чи знає хто-небудь, що вони тут, і чи зможуть їх знайти. Бен зрозумів, що хлопчик просто боїться залишитися один, і спробував заспокоїти його, пообіцявши пробути під водою лише півгодини. Він знав, що чекати на акул доведеться недовго, адже тепер він прихопив із собою приманку — шматок кінського м'яса. Акули кинулися прямо до конини. Знімки виходили чудові. Коли плівка вже закінчувалася, Бен помітив, що його руки і груди вимазані кров'ю від конини. Тепер акули йшли просто на нього. Чоловік прокляв свою дурість, але було вже запізно. Страшні різці вхопили його праву руку і пройшли по лівій, мов лезо. Щось різонуло по ногах. Вода скаламутилась від крові.